З досвіду роботи Рязанцевої Надії Павлівни

 

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації

Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Управління освіти Первомайської міської ради

Міський методичний кабінет

Дошкільний навчальний заклад № 31 „Білочка”

                                                                                З досвіду роботи

                                                                                     Вихователя І молодшої групи

                                                                                     ДНЗ № 31 “Білочка”

                                                                              Рязанцевої Надії Павлівни

                                                                        м. Первомайськ, 2010 р.

Зміст

1.​ Вступ …………….…………….…………….…………..2

2. Погляди науковців на виховання сенсорної культури дітей…..4

3.​  З досвіду роботи……….……………………………..9

Розвиток сенсорної культури дітей раннього віку.

4.​ Висновки……..…………….…………….……………..22

5.​ Література………………….…………….……………..24

6.​ Додатки…………………….…………….……………...26

1.) Перспективне планування …………….……….27

2)Конспекти інтегрованих занять………………..30

3)Кольорограма рівня розвитку дітей

4) Дидактичні ігри.

ВСТУП

В сучасних умовах в нашій країні зростають вимоги до виховання і навчання підростаючого покоління. Так, одним з найважливіших педагогічних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» є розвиток розумових та творчих здібностей, пізнавальної активності.Програма “Я у світі”, визначає основне завдання дошкільної освіти – не стільки озброїти дитину системою галузевих знань, скільки наукою життя.
Метою дошкільного виховання згідно «Концепції дошкільного виховання в Україні» є формування основ духовної особистості. Отже, розглядаючи нормативно-правові документи з дошкільної освіти, можна стверджувати, що однієї з задач освіти є формування в дітей цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання. Для реалізації поставленого глобального завдання треба насамперед активізувати пізнавальну діяльність дошкільнят, розвивати в них основи сенсорного виховання, необхідні для життєдіяльності людини. Правильне сприйняття форми, величини, кольору необхідно для успішного освоєння багатьох навчальних предметів, від цього залежить формування здатності до багатьох видів творчої діяльності.

Актуальність представленого досвіду зумовлена необхідністю висвітлення основ сенсорного виховання, для того, щоб забезпечити загальний розумовий розвиток дитини, необхідний для успішного навчання дитини в дитячому садку, в подальшому її навчанні в школі і для багатьох видів праці.Із сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання.

В дитячому садку дитина навчається малюванню, ліпленню, конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає освоювати основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і уміннями у всіх цих областях вимагає постійної уваги до зовнішніх властивостей предметів, їх обліку і використовування. Так, для того, щоб отримати в малюнку схожість з предметом, що зображається, дитина повинна достатньо точно уловити особливості його форми, кольору. Конструювання вимагає дослідження форми предмету (зразка), його будови. Дитина з’ясовує взаємостосунки частин в просторі і співвідносить властивості зразка з властивостями наявного матеріалу. Без постійного орієнтування в зовнішніх властивостях предметів неможливо отримати виразні уявлення про явища живої і неживої природи, зокрема про їх сезонні зміни. Готовність дитини до шкільного навчання значною мірою залежить від її сенсорного розвитку. Дослідження, проведені сучасними психологами, показали, що значна частина труднощів, що виникають перед дітьми в ході початкового навчання (особливо в I класі), пов’язана з недостатньою точністю і гнучкістю сприйняття. Але справа не тільки в тому, що низький рівень сенсорного розвитку різко знижує можливість успішного навчання дитини. Не менш важливо мати на увазі значення високого рівня такого розвитку для людської діяльності в цілому, особливо для творчої діяльності. Найважливіше місце у ряді здібностей, що забезпечують успіхи музиканта, художника, архітектора, письменника, конструктора, займають сенсорні здібності, що дозволяють з особливою глибиною, ясністю і точністю уловлювати і передавати якнайтонші нюанси форми, кольору, звучання і інших зовнішніх властивостей предметів і явищ. А витоки сенсорних здібностей лежать в загальному рівні сенсорного розвитку, що досягається в ранні періоди дитинства. Значення сенсорного розвитку дитини для його майбутнього життя висуває перед теорією і практикою дошкільного виховання задачу розробки і використовування найефективніших засобів і методів сенсорного виховання в дитячому саду. Головний напрям сенсорного виховання повинен полягати в озброєнні дитини сенсорною культурою.

Отже, для того, щоб повністю реалізувати високий розвивальний потенціал сенсорного виховання, педагоги повинні добре знати його особливості.

Мета дослідження – розкрити особливість сенсорного виховання дітей раннього віку.

Об’єкт – сенсорне виховання дітей раннього віку.

Предмет – процес оволодіння дітьми раннього дошкільного віку сенсорною культурою в умовах керованого навчально-виховного процесу та створення сучасного розвивального середовища

Передбачувальний результат – засвоєння дітьми раннього віку сенсорної культури сприятимуть загальному розумовому розвитку дітей, набуттю ними знань про навколишній світ, формуванню пізнавальних здібностей.

Завдання роботи:

1) Ознайомити з поглядом науковців що до сенсорного виховання.

2) Розкрити значення розвивального середовища на всебічний розвиток дітей раннього віку

3) Запропонувати ефективні методи та прийоми сенсорного розвитку дітей раннього віку .

 

Погляди науковців на виховання сенсорної культури дітей.

Вихованню сенсорної культури дітей присвячені роботи багатьох учених, серед яких роботи найвідоміших зарубіжних вчених в області дошкільної педагогіки – Ф. Фребеля, М.Монтессорі, О. Декролі, а також відомих представників вітчизняної дошкільної педагогіки і психології – О.І. Тіхєєвой, А.В. Запорожця; А.П. Усовой, Н.П. Пакуліна, М. Зайцева та інших.

Теорія і практика дошкільного виховання і навчання, починаючи із самих своїх джерел, приділяла сенсорному вихованню істотну увагу, часто розглядаючи його як найважливіший компонент педагогічного процесу («Світ почуттєвих речей у картинках» Я.А.Коменського, «Абетка наочностей» І.Г. Песталоцци, ідеї Ж.Ж. Руссо, «дарунки» Фребеля, дидактичні матеріали М. Монтессорі, гри О. Декролі. У вітчизняній науці проблема сенсорного розвитку і виховання особливо інтенсивно розроблялася в 60 р. ХХ сторіччя колективами вчених під керівництвом О.В. Запорожця, А.П. Усової, Л.А. Венгера, Н.М. Поддьякова). – Родоначальницею найрізноманітніших методик по сенсорному вихованню можна вважати Марію Монтессорі. – В кожному віці перед сенсорним вихованням стоять свої завдання, формується певний ланцюг сенсорної культури.

Вітчизняний науковець О.В. Запорожець, на підставі багаторічних досліджень на початку 70-х років, зробив висновок про те, що процес сенсорного навчання може відбуватися неорганізовано, стихійно, і тоді він залишається малопродуктивним, а якщо ж вдається організувати його залежно психічним закономірностям поетапного формування перцептивних дій, то ефективність цього навчання буде значно підвищена. Його учень Л.А. Венгер, довів, що формування уявлень про властивості і співвідношення об’єктів – кільце в низці перцептивного розвитку, яке не співпадає з формуванням перцептивних дій і припустив, що відповідні умови для їхнього формування маються у всіх видах діяльності та під час рішення будь-яких задач, які містять перцептивне орієнтування. Вчений стверджував, що шлях навчання дітей цілеспрямованому обстеженню, не може бути застосований в ранньому віці за трьома обставинами: недостатні вікові можливості, складна система -сенсорних еталонів, не сформована система уявлень.

На сучасному етапі, вітчизняні науковці визнають серйозне значення предметно-маніпулятивної діяльності для розвитку малюка. Т. Поніманська стверджує, що у ранньому віці важливо розвивати предметно-маніпулятивн) діяльність, через неї допомагати дитині пізнавати світ, розвивати її свідомість: самосвідомість.

Сенсорне виховання ми розглядаємо в тому загальновживаному розумінні, як його наводить Т.І. Поніманська – це система педагогічних впливів, що спрямовані на формування способів чуттєвого пізнання і вдосконалення відчуттів і сприймань. Враховуючи те, що cенсорний розвиток – це розвиток відчуттів та чуттєвості дитини, а перцептивний розвиток –відповідно розвиток її сприймання, сприйнятливості, ми ствердилися в тому, що розвиток чуттєвості п’яти органів почуттів (зір, слух, дотик, смак, нюх) та розвиток сприйнятливості візуальної, аудіальної, кінестетичної) не тотожні поняття,

Причиною дитячої ініціативи у називанні кольорових властивостей та тих, що пізнаються на дотик, форм, розміру, звучання, смаку, запаху, просторових співвідношень предметів, як довело дослідження, насамперед є особистісні смисли (О.М. Леонтьєв), а також – “гордість за досягнення”(М.І. Лісіна).

О.В. Запорожець, Л.В. Венгер, П.І. Зінченко та інші дослід​ники доводять, що розвиток сприйняття дитини в цілому пред​ставляє процес формування та вдосконалення перцептивних дій. Перцептивні дії є видом орієнтовних дій, за їхньою допомогою дитина обстежує предмети та явища, будує образи. Створені образи виконують регуляторну функцію та спрямову​ють поведінку дитини

Перцептивні дії неможливі без зовнішніх проявів – рухової активності. Над великим значенням рухів для психічного роз​витку працював І.М. Сєченов. І.П. Павлов, розвиваючи його ідеї, експериментально довів, що руховий відділ кори головного мозку, це не що інше, як мозкова частина рухового аналізатора. При цьому він доводить, що саме руховий аналізатор перебуває в дуже тісному зв’язку з усіма іншими аналізаторами. Це дає можливість зрозуміти, чому при недостатній рухливості дитини в перші періоди життя затримується розвиток ряду розумових проявів.

За словами Вільгельма Прайєра, “світ проникає у свідо​мість людини лише через двері відчуттів. Коли ці двері зачине​но, світ не може проникнути й не може взаємодіяти з людиною. Тоді світ не існує для свідомості”.

Дослідження В. Манової-Томової довели, що реакції ді​тей поділяються на шість груп залежно від кожного виду сен​сорного впливу (зорово-слухового, зорового, слухового, зорово-слухово-дотикового):

1.​ Затримка рухів усього тіла (рухове зосередження).

2.​ Рухове збудження.

3.​ Рухи руками.

4.​ Рухи голови.

5.​ Емоційні реакції.

6.​ Звукові реакції.

Наслідки досліджень В. Манової-Томової дають підставу до таких висновків: найактивнішою реакцією у всіх чотирьох ви​дах подразнення виявилася рухова реакція очей, реакція руху очей супроводжується різними ступенями генералізованої ру​хової активності. Отже, розвиток рухової активності невід’єм​ний від сенсорної діяльності .

На думку Л.М. Павлової, дитина приходить у світ із дуже великим потенціалом сенсорних здібностей. Завдання дорос​лих – виявити їх і своєчасно сприяти їхньому подальшому роз​витку. Сенсорний розвиток має важливе значення для повно​цінного психічного розвитку дітей раннього віку, адже це час найбільш сприятливий для розвитку та вдосконалення діяльності органів відчуття, накопичення різноманітних уявлень про навколишній світ. Починаючи освоювати різноманітні види діяльності, дитина стикається з необхідністю засвоєння зовнішній якостей предметів та адекватного їхнього використання .

Система сенсорного виховання М. Монтессорі включала поняття “сенсорна культура дитини”. Вона розглядає сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М.Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих.

У процесі виховання важливо організувати педагогічне “підготовче середовище”, дитина могла виявити можливості власного розвитку через самостійну діяльність. Одним із головних чинників цього середовища виступає дидактичний матеріал для розвитку фізичних і психічних функцій дитини. Матеріал, розроблений М.Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше.

Цей різноманітний, точно зроблений матеріал фіксує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета, наприклад:

-​ для об’єму – це циліндри , куби і призми;

-​ для довжини – палиці, поділені на дециметри;

-​ для кольорів – шматочки шоку;

-​ для шумів – циліндричні коробочки із різним вмістом тощо.

Він не лише розвиває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії, вчить розрізняти, впорядковувати враження з навколишнього світу, крім того дає дитині можливість повторити вправи, посильні для її віку. Вправи з дидактичним матеріалом сприяють також розвитку самовиховання, бо містять у собі контроль можливих помилок: вправляючись, дитина швидко починає помічати свої помилки і, бажаючи їх виправити, досягає правильного вирішення поставленого завдання, а у подальшому вчиться їх попереджати.

Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній – не самоціль, а засіб.

Система сенсорного виховання М.Монтессорі була високо оцінена С.Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини. Проте вона критикувала М.Монтессорі за те, що її матеріал, який розрахований на викликання в дитині процес самонавчання, занадто автоматичний. Він ґрунтується на технічному перфекціонізмі, що має дати те психічне задоволення, яке виявляється в дитині радістю самосвідомості й свідомості свого інтелектуального поступу. Цей матеріал не пробуджує ні уяви, ні власної творчості дитини. Він занадто штучний, далекий від природи; в ньому мало естетичного елементу. Але він приваблює своєю спланованістю, як і систематичністю, він відповідає вимогам нового виховання тим, що дає дітям повну волю руху, волю вибору заняття, відповідає вимогам кращого розумового розвитку дитини, а особливо зору, слуху, дотику.

Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових психологічних і фізіологічних даних про розвиток дитини.

Психологічні дослідження свідчать про те, що в дошкільному віці інтенсивно розвиваються всі органи чуття.

Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура складається у взаємозв’язку з розвитком мови і мислення. Сприймання є основою, яка живить мислення чуттєвим матеріалом. Мислення також сприяє розвитку сприймання, збагачує його. Відчуття і сприймання носять не пасивний характер, це – особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його якостей і властивостей.

Л. Венгер поділяє процес сенсорного виховання у дошкільному віці на підготовчий етап (перші три роки життя) та систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури.

На першому році життя головний зміст сенсорного виховання становить надання дитині достатнього багатства і різноманітності зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів потрібно допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою, велике – двома).

На другому – третьому роках життя важливо познайомити дитину з усією різноманітністю властивостей предметів: формами, кольорами, розмірами тощо. Дії з предметами слід організувати так, щоб для досягнення потрібного результату необхідно зіставлення предметів за формою, розміром, встановити їх схожість або відмінність. Виконуючи початкові продуктивні дії, дитина 3-го року життя вже знає, що форма, розмір, колір – постійні ознаки предметів, які слід враховувати при виконанні найрізноманітніших дій.

Після трьох років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання.

У сприйманні кольору сенсорними еталонами виступають хроматичні кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні – білий, чорний. Спочатку у дітей формують уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні кольори. Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів.

Ознайомити з еталонами форми – геометричними фігурами – у сенсорному вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування елементарних математичних уявлень. Метою є пізнавання відповідної форми, називання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.

Еталонами розміру служать умовні мірки. У процесі сенсорного виховання, на відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну систему, а встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає в ряду однорідних (великий, маленький, найбільший). Ускладнення уявлень про розмір відбувається в процесі переходу від порівняння двох – трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються або збільшуються.

Узагальнюючи результати психологічних досліджень, відомий український психолог Г. К. Костюк пише: “Процес сприймання відбувається ефективніше, коли перед дітьми ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їх характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, означати певними словами. В таких ситуаціях у дітей швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки ілюстрацією готових відомостей, які повідомляє вчитель. Показниками розвитку спостережливості є вдосконалення перцептивного аналізу й синтезу об’єктів, виділення й об’єднання в єдине ціле малопомітних їх ознак і властивостей, підвищення точності словесного їх опису, формування настанови на спостереження”.

Ж. Ж. Русо сказав, що виховання має навчити дитину “дивитись, слухати і дотикатись”, і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці.

Розвиток сенсорної культури дітей раннього віку.

Досвід роботи

В ранньому дитинстві відбувається становлення і розвиток усіх психічних процесів дитини сприймання, пам’яті, наочно-дійового мислення, уяви. Вона дізнається про навколишні предмети, засвоює способи дій у побуті, грі, на заняттях, починає орієнтуватися у формі, кольорі, величині, оволодівати активним мовленням. Пізнавальна активність спонукає дитину досліджувати все, що її оточує, тому так важливо правильно організувати навчально виховний процес та предметно-ігрове середови​ще для дітей раннього віку.

Вибраний нами шлях активізації спонтанної діяльності – передбачає дидактичне супроводження перцептивного научування дітей, налагодження міжособистісних стосунків між педагогом та групою дітей, коли дитині надається право вибору діяльності. Активізуючи спонтанну діяльність дитини, перетворюємо її на два взаємопов’язаних процеси: спілкування і спільну перцептивну діяльність. Застосування даного підходу у перцептивному научуванні дітей раннього віку проявляється у тому, що викликаючи у дітей інтерес до властивостей і співвідношень предметів у тих видах діяльності, яким віддає перевагу дитина Створює атмосферу захопленості, розумового пошуку в групі, привертаємо увагу дітей до сенсорної інформації з метою накопичення перцептивного досвіду, а потім, непомітно скорочуємо свою активність, поступаючись ініціативою дитині.

Розглянемо детальніше умови оптимізації сенсорного виховання дітей раннього віку.

Плануємо та організовуємо навчально-виховний процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Формування уявлень про властивості і співвідношення предметів (еталонних уявлень) здійснюється щоденно в різних видах дитячої діяльності.

Завдання перцептивного научування закладені в орієнтовне щотижневе планування навчально-виховного процесу, реалізація якого розрахована на один навчальний рік. При такому підході, коли програма стає не догмою, а керівництвом до дій, усвідомлюємо, що можна працювати по-різному, але отримувати високий кінцевий результат.

При нашому підході процес пізнання властивостей предметів оточуючого світу та їх співвідношень бере початок від продуктивних видів діяльності (малювання, аплікація, ліплення, конструювання) та закріплюється протягом дня в побутових ситуаціях та дидактичних сенсорних іграх, які містять перцептивні задачі.

“Вимоглива доброзичливість” є: стало-позитивне відношення до дитини, яке виявляється в перевазі похвали й підтримки над вказівками і зауваженнями; забезпечення стабільного позитивного особистісного спілкування; використання особистісно-орієнтованих звертань до дитини: орієнтація на сигнали, що йдуть від дитини, як на показники співучасті самої дитини у взаємодії; демонстрація дитині свого зацікавленого ставлення до неї, до її справ; надання дитині альтернативи для вибору дій і можливості закінчити значні для неї справи; ставлення до дитячих помилок, як до корисної інформації про рівень сформованості еталонних уявлень кожної дитини.

Якщо дитина відчуває психологічну підтримку своїх зусиль, то ситуації невизначеності змушують її до конкретизації загальних перцептивних змістів, надають змогу самостійно видобувати сенсорну інформацію та формують потяг дитини до самостійного пізнання оточуючого світу.

Враховуючи вплив найближчого оточення на сенсорне виховання маленької дитини, треба дотримувалися педагогічних вимог до оточуючого середовища, серед яких привабливість та доступність, змістовно-інформативний предметний характер, різноманітність, насиченість, неординарність, мінливість. Середовище повинно допомагати дитині “на дотик” пізнавати світ і полегшувати розвиток дитини.

Марія Монтессорі була глибоко переконана, що дитину слід оточувати гарними, оригінальними речами не лише для її естетичного розвитку, а й для підвищення мотивації самостійної роботи з цими предметами. Тому прагну, щоб мої вихованці бачили навколо себе яскраві та привабливі речі. Ми подбали про те, щоб у групі була достатня кількість дидактичних посібників. Свою роботи ми організовуємо за такими принципами:

-​ свобода вибору;

-​ структура та порядок;

-​ контакт із дійсністю;

-​ естетика і простота;

1.​ Зона навичок практичного життя.

2.​ Сенсорна зона.

3.​ Маніпуляцій на зона.

4.​ Музична зона.

5.​ Зона сюжетно – рольових ігор .

6.​ Спортивна зона.

7.​ Зона відпочинку.

Функціональні осередки є динамічними, їх облаштування легко змінити, щоб максимально забезпечити рухові та пізнавальні потреби вихованців. Кожен осередок заохочує малюків до певного виду діяльності, сприяє тому, аби вони об’єднувалися в групи, вчилися діяти спільно. Ми періодично змінюємо наповнюваність осередків, орієнтуючись на потреби, інтереси, здібності кожної дитини та тематику спланованої роботи.

Ми допомагаємо дитині діяти, спілкуватися, досліджувати світ. Під час ознайомлення з предметами рукотворного світу даємо їй максимум свободи дій: усі предмети й іграшки в групах раннього віку розташовані на рівні очей дитини, до них вільно можна дістатися, взяти в руки, обстежити, погратися з ними. Усіляко підтримує розкутість дитячої думки, її динаміку, гнучкість, використовуючи для цього цільові спостереження, формуючи у дітей уміння вдивлятися, помічати, порівнювати, зіставляти тощо.

Є в осередку знайомства дитини з довкіллям і куточок книги.

Діти охоче розглядають яскраво ілюстровані книжки з картону та тканини, слухають улюблені твори, коментують малюнки до знайомих казок, віршиків тощо, одночасно навчаючись спілкуватися з дорослими та одне з одним.

Згадайте, як завжди весело й охоче діти хлюпочуться у воді, із задоволенням переливають її з ємкості в ємкість, експериментують з предметами, що тонуть і плавають тощо. А гра з піском з давніх часів була цікавою для малюків. Адже в нього можна і закопувати різні предмети й відкопувати їх, пересипати його з долоньки в долоньку, із совка у форму, з нього можна будувати гір​ки, прокладати по ньому доріжки, руйнувати їх і знову будувати. Формування фігур з піску можна вважати початком конструювання, воно вдосконалює координацію рухів і змушує дитину зосереджуватись.

Тому неабиякого значення у пізнанні довкілля, зокрема природного, надаємо осередку ігор з піском і водою. Тут ми створили належні умови для виникнення самостійної гри-експериментування з різними придатними для цього предметами й природними матеріа​лами, а це дуже важливо для сенсорного розвитку дитини третього року життя.

Організовуючи ігри з піском і водою, ми не тільки знайо​мить дітей із властивостями різних предметів і матеріалів, але й за​кріплює елементарні поняття про форму, величину, колірпредметів, розвиває дрібну моторику рук дитини.

Власне, ігри з піском і водою стимулюють підвищення актив​ності дитини в усіх сферах розвитку:

математична: поняття про форму, величину, кількість (бага​то — мало);

природознавча: експериментування та спостереження (що станеться, якщо я кину ці кульки у воду?);

фізична: розвиток координації рухів у процесі створення конструкцій з піску, переливання води з однієї ємкості в ін​шу тощо;

соціальна: взаємодія в малих групах;

емоційна: задоволення від улюбленої діяльності, почуття радості від досягнення успіху. Організація ігор дітей з піском і водою потребує певних умов. Тому цей осередок ми розташували так, щоб діти могли вільно підходити до нього, а дорослим було легко його прибирати.

Для ігор з піском і водою використовуємо пластмасові ванни та великі миски, вмонтовані в дерев’яні чи металеві підставки; совки, грабельки, палички, ємкості різної форми та об’єму; невеликі іграш​ки для закопування (кільця, кульки, кубики й інші геометричні фор​ми різних кольорів та розмірів), механічні іграшки.

Окрім цього, спеціально для ігор з водою маємо набір гумових і пластикових іграшок (фігурки рибок, черепашок, жаб, човники то​що), сачок, черпак, друшляк, губки, різноколірні пластикові м’ячики, набір іграшок з різних матеріалів: дерева, каміння, гуми, пінопласту тощо.

Усі іграшки й посібники, які оточують дітей, тією чи іншою мі​рою впливають на їх розвиток. У осередку розвивальних ігор діти вчаться діяти з предметами: співвідносити, порівнювати, класифі​кувати їх за певною ознакою.

Тут знаходяться ігри та іграшки, спря​мовані на розвиток мислення, уяви, мовлення, дрібної моторики рук. Відомо, що для формування наочно-дійового мислення, яке є основою всіх форм мислення, особливе значення мають співвід​носні дії, тобто дії з двома і більше предметами. Саме такі дії лежать в основі однієї з найулюбленіших дитячих ігор — розкладання пред​метів у різні ємкості. Малюк може зосереджено збирати в коробку палички, каштани, жолуді, перекладати їх у різні мисочки, а відтак знову в коробку. Звичайно, ми не лише підтримуємо ці дії, але й за​безпечуємо дітей різноманітним матеріалом. В осередку є різноко​лірні пластмасові мисочки, чашечки, пляшечки, баночки різної вели​чини; тканинні мішечки з камінцями, жолудями, ґудзиками, горохом, маленькими предметами тощо.

Крім того, в осередку розвивальних ігор ми розмістили сюжетно-дидактичні панно, до яких ґудзиками, кнопками, «липучками» кріпляться зображення тварин, рослин, пред​метів; різні види мозаїк; набір «Маленький майстер»; лото з малюнками на різну темати​ку, настільно-друковані ігри; У цьому таки осередку зібра​но різні види конструкторів і будівельного матеріалу; коробки з маленькими іграшками для обігрування різних конструкцій. Органічною частиною осередку розвивальних ігор є куточок сенсорики. Ігри, розміщені в ньому, спрямовано на розвиток усіх органів чуття дітей та засвоєння ними сенсорних еталонів. Тут є різноколірні та одноколірні башточки; різноманітні пірамідки; три та чотирискладові мотрійки; вкладки різної форми та величини; різноколірні циліндри, ковпачки; набір предметів червоного, жовтогарячого, жовтого, зеленого, синього, фіолетового, чорного та білого кольорів; шнурівки, застібки різного виду; пластикові баночки з різноманітним наповненням; набори кубів і куль різної величини й кольору; ірки для прокочування кульок, дощечки з різною фактурою поверхні тощо. Багато ігрових матеріалів ми виготовили власноруч. (додаток № 4 )

Діти раннього віку дуже спостережливі. Вони наслідують дорослих, прагнуть активно діяти. У грі з’являється роль, нескладний сюжет. Проте гра виникає у малюків здебільшого під впливом зорових образів. Ось чому в осередку сюжетно-рольової гри ми зібрали іграшки та предмети, якімаксимально наближують дітей до знайомих їм предметів побуту: ігрові меблі (кухня, ліжко, колиска, столик, крісла тощо); образні іграшки (ляльки, пупси, іграшкові звірята); комплекти постільної білизни; на​бори одягу для ляльок; набори посуду тощо. Ігрові матеріали, що пропонуються дітям, яскраві й досить мобільні, легко трансформуються зі зміною теми гри.

Тут ми проводимо ігри-заняття з іграшками. Мета таких занять розширювати уявлення дітей про призначення предметів, учити вправно діяти з ними, переносити отримані знання і навички в самостійні ігри й повсякденне життя.

Теми занять:

Приготуємо ляльці суп.

Накриємо на стіл.

Одягнемо ляльку на прогулянку.

Виперемо ляльці плаття.

Укладемо ляльку спати.

Музика несе в собі багатий потенціал, сприяє розвитку дітей, особливо — емоційному. Засобами музики можна створити необхідний емоційний мікроклімат, заспокоїти чи підбадьорити дітей, налаштувати їх на певний лад. Діти, які бояться чи соромляться проявляти активність під час групових занять, часто приєднуються до інших у пісні чи таночку.

В осередку музичного розвитку в групі раннього віку є фортепіано, неозвучені й озвучені іграшки та іграшкові музичні інструменти (сопілочки, барабани, маракаси, брязкальця тощо),

Ми даємо їм можливість довільно реагувати на веселу музику. Вони вигадують свої власні танці для того, щоб виразити почуття, які їх переповнюють.

В нашій групі панує атмосфера взаємної симпатії, любові й піклування. Тут створено всі умови для того, щоб малеча впевнено робила перші кроки у життя.

Основним засобом сенсорного виховання дитини в процесі навчання є заняття, на яких діти здійснюють ту або іншу продуктивну діяльність.

Навчання сенсорним діям поєднуємо з різними видами діяльності, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань і вмінь.

Малюків не можливо примусити дивитися, слухати, запам’ятовувати, якщо їм нецікаво. Тому на заняттях використовуємо метод появи зненацька і зникнення предмета, сюрпризні моменти, використовую різні жанри українського дитячого фольклору, художню літературу.

Традиційні прийоми навчання і виховання тісно переплітаємо із сучасними (психогімнастика, тренінги емоцій, ТРВЗ, кольоротерапія та інші).

Під час занять майже не використовуємо традиційні фізкультхвилинки, бо побудова занять передбачає вільну зміну діяльності, виконання цікавих вправ. (додаток №2)

Навчання обстеженню дітей раннього віку організовуємо на обстеженні предметів, простих за формою та будовою, щоб процес виділення частин та встанов​лення їхніх взаємовідношень був більш легким. До того ж під час дій з предметами розширюється їхній сенсорний досвід, розвивається дрібна моторика рук, а це в свою чергу, впливає на розвиток мислення та мовлення. Чим ширше буде коло цих предметів тим успішніше розвиватиметься дитина.

Організовуючи сприймання дитиною навколишніх предметів, слід навчити її таких дій , які б сприяли найбільш повному і правильному пізнанню цих предметів. При обстежені предметів вчимо дітей погладжувати долонею, кінчиками пальців, обводити контур предмета пальцем або поглядом, постукувати, натискувати, звертаючи увагу на особливості об’єктів та деталі контуру. Формуємо певні способи дій, які полягають у послідовному зіставлянні предметів.

В обстеженні предметів виділяємо основні моменти:

1.​ Сприйняття цілісного образу предмета (“що це?”).

2.​ Вичленовування основних частин цього предмета та за​значення їхніх якостей (“якого розміру?”, “якої форми?”, “з чого складається?”).

3.​ Визначення просторових взаємовідношень частин від​носно одне одного (“що поряд?”, “що вище, нижче, пра​воруч, ліворуч?”).

4.​ Вичленовування більш дрібних частин предмета та вста​новлення їхнього просторового розташування по відно​шенню до основних частин.

5.​ Повторне цілісне інтегроване сприйняття предмета.

Однак для визначення якостей та властивостей предметів, зіставлення їх ми використовуємо сенсорні дидак​тичні ігри. Сенсорними умовно ми будемо називати ігри, ос​новна мета яких – дати дитині нові відчуття: зорові, слухові. тактильні, рухові, смакові та нюхові.

Для організації ігор з тактильним відчуттям використовуємо тактильну стежку (на смужці махрової тканини викладають гальку, солому чистий пісок, зернятко вівса, шматок хутра, дерев’яні дощечку), латочки різних тканин, іграшки різної факту​ри, мішечки з різним зерном, інший природний матеріал. Ігрові дії полягають у визначенні матеріалу на дотик: гладкий м’який, шершавий, твердий, колючий; зіставленні матеріалу з однаковими та протилежними дотиковими відчуттями, знаходженні ідентичних на дотик матеріали-побудові серіаційних рядів за дотиковими відчуттями. Використовуємо такі ігри:

-​ “Чарівний мішечок”;

-​ “Впізнай на дотик”;

-​ “Залатай килимок”.

Такі вправи та ігри розвивають вишукані дотикові відчуття, формують уявлення дітей про те, що всі матеріали мають свої дотикові характеристики . (додаток 4 )

Для ігор зі звуками можуть слугу​вати предмети, які видають різні звуки під час їхнього використання, записи розчленованих звуків (звук кра​пель, що падають, звук однієї клавіші роялю, шум, нявчання кішки, лай собаки, тощо) та образних (шум листя в лісі, шум дощу, спів дітей, шум моря, тупотіння стада коней тощо). Ігрові дії полягають у вилученні звуків різної ін​тенсивності з різноманітних предметів, визначенні, що звучить. Такі ігри розвивають у дітей здатність до роз​витку перцептивних дій та дій зіставлення.

Для ігор з руховими відчуттями використовуємо: кубики, цеглинки, кубик на мотузці, м’ячик на мотузці, м’ячик. Ігрові дії розбиті на три етапи. Перший етап полягає у відтворенні рухів м’ячика на мотузці за зразком вихователя та у від​творенні рухів відносно двох об’єктів: цеглинки та куби​ка або м’ячика та цеглинки .

Для групування однорідних предметів по величині, формі , кольору використовую такі ігри:

-​ кольорові кришечки;

-​ кольорові узори;

-​ кожну фігуру на своє місце;

-​ мозаїка;

-​ башточка;

-​ восьминіжка;

-​ гусениця;

-​ чарівна квітка та інші. ( додаток №4)

Для розвитку дрібної моторики рук використовую такі ігри, як:

-​ черепаха;

-​ робік;

-​ ігри з прищепками;

-​ сніговик;

-​ шнурівки. (додаток№ .4 )

Для розвитку смакових та нюхових аналізаторів використовуємо такі ігрові вправи, як :

-​ впізнай на смак, нюх.

-​ Ігри пантоміми.

Більшість цих ігор були розроблені і виготовлені власноруч, вони відрізняються величиною, кольором, формою, кількістю деталей та сприяють розвитку мови, формуванню функцій спілкування, сенсорному розвитку дітей.

За допомогою цих ігор діти вчаться не тільки маніпулювати з предметами, розширювати знання про властивості предметів, а й мислити, фантазувати.

Під час нашої роботи виникла необхідність в веденні облікової таблиці, де ми фіксуємо знання і уміння малят на момент вступу в групу не тільки з сенсорно виховання, а й мовного, фізичного. В кольорограммі ми поквартально фіксуємо результати спостережень за розвитком дітей. Це дало змогу поглиблено вивчити особливості розвитку кожної дитини, правильно спланувати індивідуальну (корекційну роботу) з дітьми, враховуючи реальний стан особистісного розвитку кожної дитини і всієї групи цілком та усвідомлено підходити до організації педагогічного процесу.( додаток № .3 )

Висновки

Період раннього дитинства – найважливіший етап на шляху пізнавального розвитку дитини. У цей час відбувається перехід до предметної діяльності , яка стає для неї провідною протягом усього цього вікового періоду. У малят формується нове ставлення до світу предметів, які вже є для них не просто об’єктами, зручними для маніпулювання, а речами ,що мають певне призначення.

Сенсорні процеси органічно входять у всі форми спілкування дитини із зовнішнім світом і становлять невід’ємну частину будь – якої змістовної діяльності дошкільника.

Сенсорне виховання дітей раннього віку спрямоване на засвоєння дітьми початкових уявлень про навколишній світ, формуванню навичок культури мислення, умінню встановлювати прості взаємозв’язки.

Такий підхід гарантує ефективний розвиток сенсорних здібностей дитини, сприяє формуванню різних видів пам’яті , активізації словника. За допомогою ігор малюки можуть легко засвоїти такі складні мисленнєві операції, як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація.

Витоки сенсорних здібностей розташовані в загальному рівні сенсорного розвитку, що досяжні в ранні періоди дитинства.

Успішність сенсорного розвитку дітей раннього віку полягає:

-​ в правильній організації предметно – просторового середовища, яке б сприяло розвитку сенсорних відчуттів дитини.

-​ В організації інтегрованих та комплексних занять, на яких дитина вчиться прийомам обстеження предметів.

– в організації ігрової діяльності, яка б сприяла розвитку аналізаторів.

Під час досліджень розвитку дітей раннього віку, які проводилися раз у квартал, ми побачили ,що у кожного малюка свій індивідуальний, тільки йому притаманний темп розвитку. Специфіка набору дітей в групи раннього віку передбачає поступове надходження дітей і , як наслідок, їхній різний рівень розвитку. Тож на початку року рівень розвитку дітей дуже низький, високо- середній та високий рівень відсутній. І зовсім інші результати ми отримуємо в кінці навчального року: низький рівень – відсутній, високо – середній і високий рівень в середньому становить 50%.

Вище зазначені данні засвідчують ефективність використаних методів та прийомів, щодо сенсорного виховання дітей раннього віку.

Література:

1.​ Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.- К. Дошкільне виховання, 1999.—59с.

2.​ Бех І.Д Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості // Педагогіка і психологія. – 1994. – .\о 3 – С.3-12.

3.​ Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. – 1997. -№1.-С 124-129,

4.​ Богуш А.М. Теорія і методика розвитку мовлення дітей раннього віку. – К.: Видавничій дім «Слово», 2003. – 344с.

5.​ Венгер Л.А. Восприятие и обучение (дошкольньїй возраст) – М.: Просвещение, 1969.-365 с.

6.​  Витоки мовленнєвого розвитку. Програма та методичні рекомендації / Укл. А.М. Богуш.-К.: 1998-112 с.

7.​ Войткова О, Гураш Л., Науменко Т. Планування: ранній вік // Дитячий садок, №29-30 (173-174), серпень 2002.

8.​ Галяпа М. “організація розвивального середовища”// Вихователь – методист № 7.8 2009р

9.​ Гончаренко А. Щоб дитина заговорила // Дошкільне виховання, №3, 2005.

10.​ Гра – це величезне світло // Дитячий садок, № 5 (245), лютий 2004,

11.​  Гураш Л. Заняття з картинкою // Дитячий садок, № 5 (245), лютий 2004.

12.​ Гураш Л. Народ скаже, як зав’яже // Дитячий садок, число 44 (188), листопад 2002.

13.​ Гурковська Т. Вперше до дитсадка //Дошкільне виховання, №11-12, 1998.; №2, 1999.

14.​ Гурковська Т. Проблеми раннього віку // Дошкільне виховання, 2001, №12. – С. 23

15.​ Гурковська Т. Якого кольору? Якої форми? Робота з розвитку сприймання в групах раннього віку // Дитячий садок, № 13 (157), 14 (158), квітень 2002.

16.​ Дичківська І, Поніманська Т. Це я можу сам (вправи у соціальній поведінці) // Дитячий садок, № 22 (262), червень 2004.

17.​  ДоналдсонМ. Мьіслительная деятельность летей: Пер. с англ. / Под ред. В.И. Лубовского. – М.: Педагогика, 1985. – 192 с.

24. Запорожец А.В. Развитие ощущений и восприятий в раннем и дошкольном детстве //
Избр. психолог, трудьі: В 2х т; Т. 1. – М.: Педагогика. 1956. – С. 91-99.

25.​ Захарова Н. Ігрові техніки на допомогу адаптації /Палітра педагога, №4, 2004.

26.​  Ігри-заняття в дошкільному закладі: на допомогу вихонателям груп раннього віку/ Упорядники Л.В.Гураш, С.О.Калачикова. – Київ. – 1981.

27.​ Ибука М. После трех уже поздно. – М.: Знание. Педфак, №4. – 94 с.

29. Кононко О.Л. Особистісний підхід: суть та шлях; зіідення в державній базовій програмі. // Дошкільне виховання, 2001, № 9. – С. 10-14.

30.​ Кононко О.Л. Дитяча субкультура як цінність і скдадова есобистісно-орєнтованої освіти. // Дошкільне виховання, 2001, № 12. – С. 6-9.

31.​ Кононко О.Л Програма „Я у Світі”

32.​ Кононко О.Л. Базовий компонент дошкільної освіти, концептуальні засади, зміст і перспективи впровадження у практику /У Педагогічна газета. – 2000. – ХЬ 7 (73), липень.

32. Куркіна І.Б. Адаптація без погроз і обіцянок // Дитячий садок, № 39 (87), жовтень, 2000.

33.​  Куркіна І.Б. Адаптація – як її полегшити // Дитячий садок, №20 (68), травень 2000.

34.​ Лисина М И. Особенности общения у детей раннего возраста в процессе действий, совместньїх сс ззгссдьіми // Развитие общения у дошкольников / Под ред. А.В. Запорожца и М.И. Лисиксй. – М ; Педагогика, 1974 – С.113-153.

34.Лехєнітька Л. Розвивальне середовище для дітей раннього віку // Дошкільне виховання. ЛЛ “. 2003.

35 .Методичні рекомендації до програми розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернят:-: Піл ред. О.Л. Кононко. – К.: Кобза, 2004. -184с.

36​. Олійник Л. Активізація спонтанної діяльності. Дидактичний супровід ігор малят // Палітра педагога .- 1998 -№4-С. 27-29.

37. Олійник Л М. Комплексний підхід до перцептивного навчання в ранньому віці шляхом активізації спонтанної діяльності. Олійник Л. та ін. Орієнтовне щотижневе планування. Перша молодша група. //”Дошкільне виховання” 1997, №8-10, 12; 1998, №1-

38. Пєхарєва С.В „Розвиваємо увагу й мислення”

39. Планування освітнього процесу в сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання, 2002, № 11. – С. 12-14.

40. Проблеми раннього дитинства // Дитячий садок. № 15 і 255), квітень 2004.

41. Програма розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» / Наук. кер. О.Л. Кононко. – К.: Кобза, 2004.

42. Раннє дитинство // Дитячий садок, №11(299), березень. 2005.

43. Романюк І.А. Організація аналізу педагогічного процесу у дошкільному навчальному закладі. Діагностика професійної майстерності спеціалістів дошкільного виховання. -Миколаїв, 2003. – 60с.

Додаток №1 Перспективне планування занять.

Додаток № 2 Інтегровані заняття.

Додаток № 3 Кольорограмма

Додаток № 4 Дидактичні ігри.