Бережіть дитячий голос

      Як часто ми спонукаємо наших дітей підсилювати голос – голосно декламувати вірші, голосно співати пісні? Та й серед малечі таких, що люблять “пошуміти”, чимало. А чи багато хто з батьків задумується над тим, що дитячий голос легко зірвати? Адже гортань дитини – дуже тендітний інструмент, якому надзвичайно шкідливі всілякі перевантаження (не лише
голосний спів, а й розмова). Перевантаження можуть призвести до появи вузлів на голосових зв’язках, а це “зламаний”, хриплий голос на все життя. Добре, що є лікарі-фоніатори, які займаються проблемами поновлення голосу. Але потрапити до них на прийом в спеціалізовану клініку можна поки що лише в столиці. Як же бути нестоличним жителям, коли дитина “докричалась”до того, що захрипла, чи й того гірше – загубила голос? Тут можна порадити лише одне: захворювання легше попередити, ніж вилікувати. Існують декілька нехитрих правил-застережень, які легко запам’ятати самим і пояснити дітям.
1. Не потрібно розмовляти з дитиною на вулиці при сильному вітрі чи низькій температурі.
2. Якщо в квартирі через парове опалення надто сухе повітря, регулярно, двічі на день, зволожуйте його, розбризкуючи воду з розпилювача, або розставте в квартирі будь-які ємкості з водою.
3. Не варто пригощати дітей різними маринадами, соліннями, гострими приправами – подібні страви подразнюють слизову дитячої гортані, що веде до погіршення голосу.
4. Дзвінкості ж голосу, окрім (що загальновідомо) сирих яєць сприяють сира морква, апельсини, кукурудзяні пластівці, вершкове масло.
        Щоб стати володарем красивого сильного голосу, дитині необхідно навчитися правильно дихати (це до того ж запобігає виникненню захворювань дихальних шляхів). Якщо його грудна клітина розширюється в момент вдиху, а видих починається з м’язів живота, поступово підключаючи грудну клітину, то хвилюватися нема про що. Якщо це не так, то варто потренуватися й “виправити” дихання. Для цього існують неважкі вправи:
1. Потрібно відкрити рот досить широко (так, щоб піднявся маленький язичок) і співати протяжне довге “А-а-а” або “О-о-о”. Всю увагу слід зосередити на звучанні голосу – спів повинен даватися легко, без збоїв дихання. Завдання дорослих – допомогти зрозуміти дитині як це робиться.
2. “Му-му-му” – дуже весела вправа. Виконуйте її разом з дитиною. Отримає задоволення не лише вона, а й ви. Оптимальний час виконання – хвилин 15-20. Спробуйте влаштувати змагання. Хто на одному диханні довше протягне той чи інший звук. Це корисна вправа не лише для постановки дихання, а й чудова “вентиляція” легенів. До речі не так давно американські вчені, що займаються вивченням звукотерапії, дійшли висновку, що “мукання” покращує настрій!
3. Мета третьої вправи – навчитися якомога довше утримувати звуки в носовій порожнині. Оволодіти цим умінням можна, читаючи будь-який текст по складах, розтягуючи голосні. Найкраще для цього підходить читання віршів.
          При проблемах з голосовим апаратом можуть з’являтися неприємні відчуття в горлі. Це перший сигнал небезпеки. Якщо дитина скаржиться на сухість в горлі, відчуття пекоти – приготуйте йому настій для полоскання з липового цвіту, мальви, ромашки чи календули – на вибір ( 1 ст. ложку сировини залити стаканом окропу й потримати на слабкому вогні 5-6 хвилин. Охолодити до кімнатної температури. Процідити). Полоскати горло не менше 5-6 разів на день. Така процедура не лише знімає хворобливі відчуття, а й попереджує виникнення вузлів на голосових зв’язках.
Можливо слава Івана Козловського чи Олени Образцової вашій дитині і не потрібна, але мелодійний приємний голос – не лише окраса людини, а й ключ до особистого успіху і вдалої кар’єри. І для цього потрібно зовсім небагато – виконувати з дитинства нехитрі правила, розповісти про які малюкам повинні і педагоги, і батьки.
Особливості формування і розвитку голосу у дітей
1.1. Фізіологія голоси у дітей.
Голос – будь-яка сукупність звуків, утворена голосовим апаратом людини (крик, плач, сміх, мова, спів).
Голосовий апарат – комплекс органів і систем, які беруть участь у голосоутворенні. Механізм голосоутворення центрально обумовлений, тобто в корі головного мозку знаходиться центр вокалізації, але для освіти голоси необхідна струмінь повітря, без якої коливання голосових складок беззвучно. Голосовий апарат має три периферичних відділу, взаємопов’язаних між собою і регульованих корою головного мозку: органи дихання (легені, бронхи, трахея), гортань з голосовими складками (в гортані утворюється слабкий первинний тон голосу), надставна труба (порожнина рота, носа, глотки, придаткові пазухи носа). У надставной трубі голос посилюється і набуває додаткової забарвлення. Для характеристики голосу вкрай важливі резонатори. Резонатор – порожнисте тіло, заповнене повітрям, має вихідні отвори. Стінки резонатора коливаються, накладаючи обертони і підсилюючи звук. Чим більше резонатор, тим нижче тон голосу. Найбільший резонатор – грудна клітина. Голос кожної людини індивідуальний. Звуки голоси характеризуються за силою, тембром, висоті.
          Висота визначається частотою коливань звучного тіла (голосові складки) в секунду. Чим частіше коливання, тим вище звук. Тембр – складне якість звуку. Його складають: основний тон (коливання поверхонь голосових складок), який обумовлює висоту звучання і обертони. Сила звуку (суб’єктивно сприймається як гучність) залежить від амплітуди <%