ІНСТРУКЦІЯ з надання домедичної допомоги

1. Загальні вимоги

1.1. Домедична допомога — це комплекс заходів, спрямованих на поновлення або збереження життя (здоров’я) потерпілого, який здійснює особа, що перебуває поруч з потерпілим (взаємодопомога), або сам потерпілий (самодопомога) до прибуття медичного працівника.

Від того, наскільки вміло і швидко надано домедичну допомогу, залежить життя потерпілого та результат подальшого лікування.

1.2. Особа, яка надає допомогу, має знати:

1.2.1.   Основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини.

1.2.2.   Загальні принципи надання домедичної допомоги та її прийоми з урахуванням характеру отриманого потерпілим ушкодження.

1.2.3.   Основні способи транспортування (перенесення) потерпілого.

1.3. Особа, яка надає допомогу, повинна вміти:

1.3.1.   Оцінювати стан потерпілого і визначати, якої допомоги він потребує насамперед.

1.3.2.   Забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів потерпілого.

1.3.3.   Виконувати штучне дихання «з рота в рот», «з рота в ніс» і зовнішній (непрямий) масаж серця.

1.3.4.   Тимчасово зупиняти кровотечу накладанням джгута, тугої пов’язки, пальцевого притискання судини.

1.3.5.   Накладати пов’язку при різних ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, вивиху).

1.3.6.   Іммобілізовувати ушкоджену частину тіла при переломі кісток, тяжкому вивиху, термічному ураженні.

1.3.7.   Надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, гострому отруєнні, непритомному стані та інших нещасних випадках.

1.3.8.   Користуватись аптечкою домедичної допомоги.

1.4. Загальна послідовність дій при наданні домедичної допомоги:

1.4.1.   Усунути вплив на організм чинників, які загрожують здоров’ю або життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із небезпечної зони, загасити палаючий одяг тощо).

1.4.2.   Оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми.

1.4.3.   Виконати необхідні дії щодо рятування потерпілого у передбаченому порядку (відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо).

1.4.4.   Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника.

1.4.5.   Викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого медичного закладу.

1.5. У дошкільному навчальному закладі має бути медична аптечка з набором необхідних медикаментів та засобів для надання допомоги.

1.6. Медичну аптечку з набором медикаментів слід розташовувати у шафі із дверцятами, що закриваються, та на внутрішній поверхні яких знаходиться опис наявних медикаментів. Наявність та термін придатності лікарських засобів необхідно періодично контролювати.

2. Домедична допомога у разі ураження електричним струмом

2.1. Небезпечним для людини вважається електричний струм силою понад 0,1 А напругою до 1000 В. Якщо не надати допомогу потерпілому протягом двох хвилин, може настати клінічна смерть, а якщо допомогти негайно, то потерпілого можна врятувати протягом 3-10 хвилин.

2.2. У разі ураження електричним струмом у потерпілого може настати судома, втрата свідомості, послаблення серцевої діяльності, зупинка дихання або смерть. Наслідок травми залежить від площі ураження і місця дотику. На місці дотику до електричних проводів та інших предметів (пристроїв, інструменту), що перебувають під напругою, можуть виникати опіки.

2.3. У разі ураження електричним струмом насамперед необхідно звільнити потерпілого від дії електричного струму, відключивши електроустановку від джерела живлення. Відключення електроустановки виконують за допомогою вимикачів, рубильника, а також шляхом роз’єднання контактної мережі живлення (вилка, запобіжник тощо).

2.4. У разі неможливості відключення електроустановки, слід відтягнути потерпілого від струмоведучих частин, якщо одяг сухий та відстає від тіла (уникаючи дотику до оточуючих металевих предметів та частин тіла), або застосувати підручний ізоляційний матеріал (наприклад, стати на суху дошку, згорток сухого спецодягу) або діелектричні рукавиці (за наявності). При цьому сухою палицею або іншим предметом із ізоляційного матеріалу відкинути від потерпілого провід, що перебуває під напругою.

2.5. Якщо потерпілий внаслідок судоми обхватив електричний провід, що перебуває під напругою, слід розчепити його руки, відриваючи від проводу послідовним відгинанням пальців. Надаючи допомогу, необхідно стати на підручний ізоляційний матеріал та користуватися діелектричними рукавицями.

2.6. Якщо у потерпілого є дихання і пульс, його необхідно обережно віднести від місця ураження і покласти на рівне місце; підкласти під нього сухий одяг; розстібнути комір одягу; зняти пасок (пояс); звільнити (за необхідності) його рот від сторонніх предметів (їжі, слини, вставної щелепи); дати понюхати нашатирний спирт і збризкати обличчя водою. При цьому слід звернути увагу на зіниці — розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. Навіть нормальний стан потерпілого (після ураження струмом) не виключає небезпеки його погіршення пізніше, тому потерпілий має перебувати у повному спокої. Дозволити потерпілому продовжити роботу може лише медичний працівник.

2.7. Заборонено транспортувати потерпілого (після його звільнення від дії електричного струму) у непритомному стані за відсутності у нього дихання і пульсу. Слід негайно почати оживлення, попередньо викликавши швидку медичну допомогу. Необхідно провести потерпілому штучне дихання і зовнішній (непрямий) масаж серця на місці, поки він не опритомніє. Штучне дихання проводять у разі відсутності ознак пошкодження грудини методом «з рота в рот» або «з рота в ніс». При цьому не слід надавлювати на верхню частину груднини, ребра, м’які тканини, печінку, оскільки можна їх пошкодити.

2.8. Порядок проведення штучного дихання:

2.8.1.   Стати ліворуч потерпілого, підкласти під його голову ліву руку, а правою надавити на його лоб, для того, щоб закинути голову і забезпечити вільну прохідність гортані.

2.8.2.   Покласти під лопатки потерпілого згорток одягу, вивести з рота слиз або сторонні предмети (їжу, вставну щелепу), перевірити положення язика.

2.8.3.   Зробити 2-3 глибоких вдихи та вдути крізь спеціальну трубку, марлю або хустинку повітря зі свого рота до рота або носа потерпілого. При вдуванні через рот — закрити потерпілому ніс, при вдуванні через ніс — прикрити рот.

2.8.4.   Частота вдування до рота або носа потерпілого має бути не більша ніж 15-16 разів на хвилину.

2.8.5.   Після припинення штучного дихання рот або ніс потерпілого звільнюють, щоб не заважати вільному видиху.

2.8.6.   Якщо серце потерпілого не працює, разом зі штучним диханням роблять масаж серця.

2.9. Порядок проведення зовнішнього (непрямого) масажу серця, коли потерпілий лежить на спині:

2.9.1.   Підкласти під спину валик (згорток одягу).

2.9.2.   Звільнити якнайшвидше грудну клітку потерпілого від стискуючого одягу.

2.9.3.   Покласти свою руку на грудну клітку потерпілого так, щоб великі пальці розташовувалися біля нижнього кінця грудної клітки.

2.9.4.   Натискати на грудну клітку з силою, що дає змогу посунути грудну клітку на 3-4 см.

2.9.5.   Швидко прибирати руки від грудної клітки після кожного натискування, щоб не заважати вільному її розправленню.

2.9.6.   Викликати дихання ритмічними надавлюваннями на грудну клітку 15-20 разів на хвилину.

2.9.7.   Зробити перерву на 2-3 секунди (на час видиху і початок вдиху) після 3-4 натискувань, після чого повторити масаж.

2.10. Порядок проведення зовнішнього (непрямого) масажу серця, коли потерпілий лежить на животі:

2.10.1. Випростати руки потерпілого вперед.

2.10.2. Стати на коліна так, щоб ноги потерпілого знаходилися між колінами особи, що виконує масаж серця.

2.10.3. Надавлювати на спину потерпілого по обидва боки хребта та відводити руки з періодичністю 15-20 разів на хвилину, викликаючи дихання.

2.11. Якщо серце потерпілого не працює, паралельно зі штучним диханням роблять масаж серця, для чого після 2-3 штучних видихів 4-6 разів натискають на грудну клітку. Робити одночасно штучне дихання і зовнішній масаж серця може як одна, так і дві особи.

2.12. Перші ознаки того, що потерпілий опритомнює: зіниці звужуються, з’являється самостійне дихання, зменшується синюшність шкіри і з’являється пульс (бувають випадки, що вказані ознаки є, утім пульс довго не з’являється, що вказує на наявність у потерпілого фібриляції серця, тому не можна припиняти надання допомоги до прибуття медичних працівників).

2.13. Констатувати смерть має право лише медичний працівник.

3. Домедична допомога у разі поранення та кровотеч

3.1. Для надання домедичної допомоги при пораненні слід використовувати стерильний перев’язувальний матеріал (перев’язувальний пакет, бинт).

3.2. Якщо перев’язувального пакета немає, то для перев’язки слід використовувати чисті носову хустинку, полотняну ганчірку тощо. На те місце пов’язки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька крапель настоянки йоду, щоб утворилася пляма розміром більше рани, а після цього накласти пов’язку на рану. Особливо важливо використовувати таким чином настоянку йоду при забруднених ранах.

3.3. Кровотечу, за якої кров тече з рани або природних отворів назовні, називають зовнішньою. Кровотечу, за якої кров накопичується у порожнині тіла, — внутрішньою.

3.4. Кровотечу зупиняють у такі способи:

• накладають пов’язку або джгут;
• згинають кінцівку в суглобі;
• притискають пальцями судину, що кровоточить, — артерію, вену.

Найбільш надійний спосіб тимчасової зупинки кровотечі — накладання джгута. Якщо спеціального джгута немає, використовують будь-який підручний матеріал: пасок, мотузку, гумову трубку, рушник, шматок відірваної сорочки тощо.

3.5. Для зупинки кровотечі необхідно:

3.5.1.   Підняти поранену кінцівку вверх.

3.5.2.   Закрити рану, що кровоточить, перев’язувальним матеріалом (із перев’язувального пакета), придавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати протягом 4-5 хвилин. Якщо кровотеча зупинилася, то, не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти подушечку зі шматка вати (іншого перев’язувального пакета) і забинтувати поранене місце (з деяким натиском).

3.5.3.   Притиснути кровоносні судини, які живлять поранене місце, за допомогою згинання кінцівок у суглобах, або пальцями, джгутом чи закруткою. За умови сильної кровотечі, яку не можна зупинити пов’язкою, слід негайно викликати медичного працівника.

3.6. Джгут накладають вище місця кровотечі, зробивши 2-3 оберти навколо кінцівки, на час, що не перевищує 1-2 години. Щоб проконтролювати це, під накладений джгут необхідно покласти записку або написати на кінцівці точний час, коли було покладено джгут.

3.7. Якщо є підозра на внутрішню кровотечу, на місце кровотечі необхідно накласти холодний компрес, використовуючи холодну воду або сніг, грілку з льодом, і якнайшвидше доставити потерпілого до медичного закладу.

3.8. Після припинення кровотечі шкіру навкруги рани змащують йодом або зеленкою, а потім накладають стерильну пов’язку.

4. Домедична допомога у разі опіків, теплового і сонячного ударів, обмороження

4.1. Опіки бувають:

• термічні — викликані дією температури (теплом або холодом);
• хімічні — викликані хімічними речовинами та сполуками (кислотами або лугами);
• електричні — викликані дією електричного струму або електричної дуги.

Після надання домедичної допомоги при опіках потерпілого необхідно доставити до медичного закладу.

4.2. Надання домедичної допомоги у разі теплових термічних опіків:

4.2.1.   У разі опіків вогнем, парою, гарячими предметами не слід змочувати обпечене місце водою та в жодному разі не проколювати пухирі.

4.2.2.   У разі опіків I ступеня (почервоніння) обпечене місце обробляють антисептичними засобами та етиловим спиртом.

4.2.3.   У разі опіків II ступеня (пухирі) обпечене місце обробляють спиртом або 3%-вим марганцевим розчином.

4.2.4.   У разі опіків III ступеня (ушкодження тканини шкіри) рану накривають стерильною пов’язкою та викликають медичного працівника.

4.3. У разі теплового або сонячного ударів відбувається приплив крові до мозку, потерпілий відчуває раптову слабкість, головний біль, блювотний позив, нестачу повітря, потемніння в очах, важке дихання та може знепритомніти. Потерпілого слід:

4.3.1.   Вивести (винести) з жаркого приміщення або перенести у тінь, прохолодне місце.

4.3.2.   Забезпечити приплив свіжого повітря.

4.3.3.   Покласти так, щоб голова була вище тулуба.

4.3.4.   Розстібнути одяг, який перешкоджає диханню.

4.3.5.   Покласти на голову холодний предмет, обличчя і груди змочити холодною водою.

4.3.6.   Дати понюхати нашатирний спирт.

Якщо потерпілий притомний, дати йому випити 15-20 крапель настоянки валер’янки (на одну третину склянки води).

4.4. Обмороження — це термічне ураження тканин організму, що виникає через дію холоду. Основною причиною такого пошкодження є спазм капілярів шкіри, який є реакцією на охолодження — організм таким чином намагається зберегти тепло, енергію.

Обмороження посилюють тісне взуття та одяг, що ускладнюють кровообіг, стан алкогольного та наркотичного сп’яніння. Перші ознаки обмороження спостерігаються на незахищених частинах тіла. Спочатку з’являється блідість ділянок шкіри, поколювання, незначний біль, а потім наступає оніміння цих ділянок шкіри. Заходами попередження обмороження є змащення відкритих частин тіла жиром або кремом, що затримує у шкірі тепло.

4.5. Існує 4 ступеня обмороження:

I — після зігрівання на ділянках обмороження виникає набряк, шкіра має синюшний відтінок;

II — на ділянках ураження формуються білі пухирі, наповнені прозорою рідиною;

III — пухирі містять кров’яну рідину; через добу-дві на їх місці формуються місця некрозу (омертвіння), які пізніше відділяються і заміщуються рубцями;

IV — уражаються, крім шкіри, ще й сухожилля, м’язи, кістки; процес загоювання може тривати тижні й місяці.

4.6. Надання домедичної допомоги у разі обмороження:

4.6.1.   Розтирати збілілі ділянки шкіри до почервоніння і появи відчуття поколювання. Можна розтирати сухою фланелевою або м’якою шерстяною тканиною. Уражене місце можна змастити лікувальними засобами (наприклад, мазями «Пантенол», «Рятівник»). Не можна проколювати пухирі.

4.6.2.   У разі обмороження кінцівок необхідно віднести потерпілого у тепле приміщення, зняти з нього верхній одяг та взуття. Якщо взуття не знімається — його слід розрізати. Надалі вжити заходів щодо загального зігрівання потерпілого (наприклад, накрити теплою ковдрою).

4.6.3    Кінцівки потерпілого слід помістити у посудину з теплою водою температурою до 36-37 °С. Поступово додаючи гарячу воду, протягом 20 хвилин доводити температуру води у посудині до 39-40 °С та далі підтримувати її на такому рівні. Після того як температура тіла і пульс нормалізуються, обморожені ділянки необхідно протерти насухо. Бажано зробити масаж обморожених ділянок та дати потерпілому випити теплу рідину (наприклад, чай).

4.6.4.   Потерпілому не рекомендовано вживати спиртні напої, оскільки вони сприяють різкому розширенню спазмованих капілярів, що може призвести до їх розриву. Якщо потерпілий відчуває біль, то можна дати йому знеболювальні таблетки. Потім — направити потерпілого до медичного закладу.

4.7. У разі електричних опіків для зняття болю слід дати потерпілому знеболювальне (наприклад, амідопірин (0,5 г) чи анальгін (0,5-1 г)). Уникаючи травмування обпеченої ділянки тіла, на уражену ділянку слід накласти суху антисептичну пов’язку. Не дозволяється промивати місце опіку етиловим спиртом та самостійно знімати залишки горілого одягу.

При опіку очей електричною дугою необхідно накласти холодну примочку із розчином борної кислоти.

4.8. У випадку опікового шоку потерпілого слід зігріти. Не можна зривати пухирі, видаляти з обпеченого місця мастику, каніфоль та інші смолисті речовини (за їх наявності), оскільки під час їх видалення можна здерти обпечену шкіру, що може призвести до зараження рани.

4.9. У разі хімічних опіків важливо якнайшвидше зменшити концентрацію хімічної речовини та час її дії на потерпілого. Якщо на шкіру потрапили кислоти або луг, ушкоджені ділянки шкіри слід промивати проточною водою з-під крана, гумового шланга або відра протягом 15-20 хвилин, після цього пошкоджену кислотою поверхню обмити 5%-вим розчином питної соди, а обпечену лугом — 3%-вим розчином борної кислоти або розчином оцтової кислоти. Якщо кислота або луг потрапили на шкіру через одяг, то спочатку слід змити їх водою з одягу, потім обережно розрізати і зняти з потерпілого мокрий одяг, після чого промити шкіру.

4.10. У разі потрапляння на слизову оболонку очей кислоти або лугу очі необхідно промивати цівкою води протягом 15-20 хвилин, після цього промити 2%-вим розчином питної соди, а при ураженні очей лугом — 2%-вим розчином борної кислоти.

4.11. У разі опіків порожнини рота лугом необхідно полоскати рот 3%-вим розчином оцтової кислоти або 3%-вим розчином борної кислоти, а у разі опіків кислотою — 5%-вим розчином питної соди.

4.12. Під час потрапляння кислоти в дихальні шляхи необхідно дихати розпиленим за допомогою пульверизатора 10%-вим розчином питної соди, під час потрапляння лугу — розпиленим 3%-вим розчином борної кислоти.

4.13. Під час потрапляння на шкіру сірчаної кислоти або лугу у вигляді твердої речовини слід обтерти її сухою ватою або тканиною, а уражене місце промити водою. Після промивання уражене місце треба обробити нейтралізуючим розчином у вигляді примочок (пов’язок). У разі опіків шкіри кислотою слід зробити примочки розчином питної соди (одна чайна ложка на склянку води). Далі допомога при хімічних опіках надається аналогічно, як і при термічних.

5. Домедична допомога  у разі переломів, вивихів, забиттів і розтягів зв’язок

5.1. Під час надання допомоги як при відкритому переломі (після зупинки кровотечі і накладання стерильної пов’язки), так і при закритому переломі необхідно забезпечити нерухомість ушкодженої кінцівки. Під час переломів і вивихів пошкоджену кінцівку слід укріпити шиною (фанерною пластинкою) або дошкою, палицею чи іншим предметом таким чином, щоб шина захопила два найближчі суглоби і зробила їх нерухомими. Пошкоджену руку треба підвісити за допомогою перев’язки або хустки до шиї і прибинтувати до тулуба. Під час перелому стегна необхідно забезпечити нерухомість трьох суглобів — стегнового, колінного, гомілковостопного, а під час перелому плечової кістки — плечового, ліктьового і променезап’ястного.

5.2. Удари в ділянці голови часто супроводжуються струсом мозку або крововиливом у мозок. Ці ускладнення можуть проявитися через декілька годин або днів після травмування. Тому при імовірному переломі черепа (непритомний стан після удару голови, кровотеча з вух або рота) потерпілого слід покласти на спину з трохи піднятою головою, накласти на голову тугу пов’язку (за наявності рани — стерильну) та прикласти до голови холодний предмет (грілку з холодною водою, льодом або снігом) або зробити холодну примочку. У разі ушкодження голови слід забезпечити повний спокій потерпілого до прибуття медичного працівника.

5.3. За підозри перелому хребта потерпілого треба покласти на дошку, не підіймаючи його, або повернути на живіт обличчям униз, пильнуючи при цьому, щоб тулуб не перегинався для уникнення ушкодження спинного мозку.

5.4. За підозри перелому ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлю, чханні, рухах, слід туго забинтувати грудину або стягнути її пов’язкою під час видиху.

5.5. У разі вивихів або забиттів з’являється болісність та зміна форми суглобу. До місця вивиху (забиття) потрібно прикласти холодний компрес, а потім накласти тугу пов’язку (за наявності рани — стерильну) та направити потерпілого до медичного закладу для виправлення вивиху.

5.6. У разі розтягнення зв’язок суглоба з’являється гострий біль і припухлість. У цьому випадку допомогою є туге бинтування, забезпечення спокою ушкодженої ділянки, прикладання холодного компресу. Ушкоджена ділянка має бути піднята (ушкоджена рука — підвішена, наприклад, на хустці).

6. Домедична допомога у разі отруєння

6.1. У разі отруєння перш за все необхідно не допустити подальшого поширення дії отрути.

6.2. У разі отруєнь газами виникає головний біль, стукіт у скронях, дзвін у вухах, загальна ослабленість, запаморочення, посилене серцебиття, нудота, блювання. У разі сильного отруєння може настати сонливість, апатія або навпаки — збуджений стан з безладними рухами, втрата або затримка дихання, розширення зіниць. Багато газів викликають подразнення дихальних шляхів, що проявляється кашлем, ядухою, печією у носі та горлі. Деякі гази здатні викликати біль у животі та кишкові розлади (ацетон, ртутні сполуки та ін.), відчуття сп’яніння (пари бензину, ацетону та ін.).

6.3. У разі отруєння газами слід негайно вивести (винести) потерпілого з зони ураження, розстібнути одяг, який перешкоджає диханню, забезпечити приплив свіжого повітря, покласти потерпілого, припідняти ноги, вкрити теплими речами, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо отруєння несильне, то через 10-12 хвилин потерпілий має прийти до нормального стану. Якщо потерпілий знепритомнів, необхідно викликати швидку допомогу або відвезти його до медичного закладу.

6.4. У разі отруєння етилованим бензином існують три шляхи проникнення тетраетилсвинцю у внутрішні органи людини:

• через органи дихання (пари бензину) — при цьому отруєння людини супроводжується збудженим, схожим на сп’яніння (ейфорія), запамороченням, головним болем, блюванням, а у важких випадках можуть настати судоми скелетних м’язів, ослаблення дихання;
• через шкіру — бензин швидко всмоктується у кров і може спричинити важке отруєння;
• через шлунково-кишковий тракт — у разі випадкового ковтання або вживання продуктів, до яких входить бензин; при цьому виникають болі у підгрудинній частині, нудота, блювання, а у важких випадках можна знепритомніти.

6.5. У разі отруєння парами бензину потерпілого слід вивести із зони ураження. Зі шкіри бензин слід змивати водою з милом. У разі отруєння потерпілого через шлунково-кишковий тракт — промити шлунок чистою водою або іншою нейтральною рідиною. Для цього треба дати потерпілому випити не менше двох літрів води, допомогти йому якомога нижче нахилитися, сильно натиснути на черевну стінку, глибоко застромити до рота два пальці і викликати блювання.

6.6. Отруєння антифризом настає під час вживання його всередину. Смертельна доза такої рідини — приблизно 100-200 г. Після вживання антифризу настає сп’яніння, що супроводжується збудженням (ейфорією). Потім, після нетривалого періоду (2-6 годин), цей стан змінюється депресією, сонливістю. Обличчя потерпілого стає одутим, червоним, зіниці — розширені або звужені, реакція на світло млява чи взагалі відсутня. Пульс — напружений, а незадовго до смерті частішає, ледь вловлюється. Під час надання домедичної допомоги треба якомога швидше промити шлунок потерпілого, дати йому сольовий або проносний засіб та терміново відправити до медичного закладу.

6.7. У разі отруєння хлором подразнюються слизові оболонки дихальних шляхів та очей. Симптомами легкого отруєння хлором є подряпування, сухість у горлі, відчуття стискання в грудях, сухий кашель, хрипіння, чмихання, нежить, ускладнене дихання. Симптоми важкого отруєння — важкий загальний стан, синюшність обличчя, задишка, підвищення температури, блювота, нестерпний кашель, який може перейти у клекотливе дихання з великим виділенням піни. У разі ураження очей — сльозоточивість, почервоніння, кон’юнктивіти, спазми повік, а у разі потрапляння хлорної води всередину організму — нудота, блювання, біль у животі.

6.8. Основні заходи домедичної допомоги у разі отруєння хлором:

6.8.1.   Вивести (винести) потерпілого із зони ураження.

6.8.2.   Звільнити потерпілого від одягу, який перешкоджає диханню, забезпечити повний спокій та прикрити ковдрою; у разі легкого отруєння напоїти потерпілого теплою водою (з содою) та за можливості провести інгаляцію 2-3%-вим розчином соди протягом 10-20 хвилин.

6.8.3.   Під час потрапляння хлору в очі промити їх 2%-вим розчином соди або водою.

6.8.4.   Під час потрапляння всередину організму потерпілого хлорної води, промити шлунок 2%-вим розчином гіпосульфіту натрію (дати йому випити 4-5 склянок води та викликати блювання надавлюванням пальцями на корінь язика), а потім дати 10-15 крапель нашатирного спирту з водою.

6.9. У разі отруєння хлором робити штучне дихання не дозволяється.

7. Домедична допомога у разі потрапляння сторонніх тіл до організму, укусів тварин та епілепсії

7.1. У разі потрапляння стороннього тіла під шкіру або ніготь, домедичну допомогу з його видалення слід надавати у разі, якщо це можливо виконати в існуючих умовах. Місце, з якого видалили стороннє тіло, треба змастити настоянкою йоду та накласти пов’язку.

7.2. Якщо видалити стороннє тіло неможливо, необхідно негайно звернутися по допомогу до медичного закладу.

7.3. Сторонні тіла, що потрапили до очей, слід видаляти за допомогою промивання струменем теплої води або слабкого розчину борної кислоти.

7.4. За будь-якого укусу тварини шкіру навколо рани або подряпини треба змастити настоянкою йоду і накласти стерильну пов’язку, а потерпілого направити до медичного закладу для перевірки щодо необхідності проведення щеплень проти сказу.

7.5. Домедична допомога під час нападу епілепсії:

• не дати хворому впасти навзнак, щоб під час падіння потерпілий не травмувався;
• покласти потерпілого на рівню поверхню, повернути голову набік для стікання слини;
• розстібнути одяг, який перешкоджає диханню (комір, краватку тощо);
• між зубами вкласти скручену носову хустину, для того, щоб потерпілий не прикусив язика;
• покласти на лоб холодний компрес та за необхідності викликати швидку медичну допомогу.

8. Виклик швидкої медичної допомоги

Швидку медичну допомогу викликають за телефоном 103 або іншим телефоном найближчого медичного закладу (травмпункту). Після негайного надання домедичної допомоги треба відправити потерпілого у найближчу лікарню доступним транспортним засобом.