Креатотехнології

І. Кольоротерапія

         Людину все життя оточують кольо­ри. Часто вони впливають на наш на­стрій, самопочуття. Діти дуже чутливі до кольорів. Ще в утробі матері немовля позитивно сприймає червоно-рожеве оточення, в якому пе­ребуває. А споглядання кольорів веселки сприяє вбиранню енергії Сонця, гармонізації почуттів та думок. Запропонуйте дітям обрати кольорову картку, яка їм подобається найбільше, а потім визначте, чи відповідають їхні почуття обраному кольору.

Орієнтовні емоційні значення кольорів

  • жовтий — радість;
  • червоний — щастя;
  • синій — образа, зосередженість;
  • зелений — спокій;
  • голубий — замріяність;
  • сірий — сум;
  • помаранчевий — піднесення, радісне здиву­вання;
  • коричневий — утома.

       Діти віком від 1 року незалежно від національнос­ті і місця проживання надають перевагу однаковим кольорам — червоному, жовтому, помаранчевому. Менш популярні у них синій, зелений, фіолетовий. Ставлення до кольорів проявляється в малюнках малят. Дослідження В. Мухі­ної показали, що діти найчастіше обира­ють кольори з характеристикою «яскра­вий», «світлий», «чистий». До похмурих, холодних, темних відтінків дошкільнята вдаються тоді, коли дорослі пропону­ють їм намалювати щось неприємне. «Чорне — брудне — негарне», — кажуть вони. Тож, як бачимо, при виборі кольо­рів діти більше спираються не на пред­метні асоціації, а на враження. 
Яскраві кольори радують, приваб­люють дошкільнят. Вони не дратують, а навпаки, заспокоюють їх, дають можливість почуватися комфортно. Здавна відомо, що колір може на­віть лікувати. На цьому явищі базу­ється такий оздоровчий напрямок, як кольоротерапія.
Розглянемо, як різні кольори впли­вають на організм.
Зелений колір: помічний при пе­ревтомі та головному болі, заспокоює нервову систему.
Червоний колір: ніби випромінює тепло, акти­візує сили організму та навіть лікує застуду. Цей колір стимулює серцеву діяльність, активізує обмін речовин. Але з ним треба бути обережним: тривала його дія може призвести до перевтоми та роздра­тування.
Жовтий колір: радості та оптимізму. Сприяє зміцненню нервової системи та зору. Якщо довго дивитися на жовтий колір, то швидше відійдуть по­гані думки, поліпшиться настрій.
Оранжевий колір: корисний при порушеннях шлунково-кишкового тракту, стимулює роботу щи­товидної залози, підвищує апетит.
Голубий колір: знімає стрес і нервове напру­ження, заспокійливо діє на організм, знижує арте­ріальний тиск.
Синій колір: ефективний у боротьбі зі стресом. Кажуть: якщо довго дивитися на синє, минає біль. Цей колір також заспокійливо діє на очі.
Фіолетовий і бузковий: за характером впливу подібні до синього та голубого. Це кольори благо­родства. Нестача цього кольору може спричинити депресію, тож коли інколи дитина віддає перевагу фіолетовому і бузковому, це може бути сигналом про душевний дискомфорт.
       Те, які кольори ми обираємо, а яких уникаємо, з якими асоціюємо певні почуття, емоції, характе­ризує нас самих. Колір має хвильову енергетичну природу, а отже, ми

його відчуваємо найчастіше навіть несвідомо. Нерідко сліпі люди, відчуття яких більш загострені, здатні розрізняти кольори на до­тик. На наш мозок щодня впливають енергії різних кольорів. Від кольору стін кімнати, наприклад, може залежати настрій, апетит, зосередженість, натхнен­ня, бажання чи небажання перебувати в цьому при­міщенні. Те саме можна сказати і про колірну гаму нашого одягу та одягу людей, які нас оточують.
У «Вченні про колір» Й. Гете писав: «Колір — це про­дукт світла, що викликає емоції». Коли ми кажемо «почорнів від горя», «почервонів від гніву», «позеленів від злості», «посірів від страху», то не сприймаємо ці ви­слови буквально, а інтуїтивно пов’язуємо емоційні пе­реживання людини зі здатністю виразити їх кольором. Нервова система здорової дитини потребує по­зитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і світлих їх відтінків навколо себе.
       Учені також встановили взаємозв’язок між кольо­ром та групою крові. Людям з І групою найбільше підходять червоні та оранжеві відтінки. Для норма­лізації життєвих процесів тих, у кого II група крові, рекомендуються голубий і зелений тони, які особли­во добре впливають на тіло та розумові здібності. Люди з III групою мають ширший вибір: червоний, оранжевий кольори стимулюють процеси їхньої життєдіяльності, підвищують розумову активність; голубий і зелений — заспокоюють нервову систему, а фіолетовий сприяє підняттю настрою. Людям з IV групою крові (що схожі за своїми енергетичними характеристиками з II групою) треба якомога часті­ше споглядати голубе і зелене.
Колір має жи­вильну та цілющу силу, тому це один із найважливіших елементів інтер’єру всіх приміщень дитячого садка. З метою кольоротерапії використовуються також різнокольорові світильники, фонтани, лампи, окуляри з різноколірними скельцями, сухий душ, оздо­ровчі шпалери Кулєшова. Усе це дає можливість стиму­лювати розумову діяльність, допомагає дітям розслаби­тись, сприяє профілактиці та корекції психічних чи фізичних відхилень.
У практичній роботі з дошкільнятами умовно мож­на виділити три рівні використання кольоротерапії:

  1. організаційні можливості кольору (система освітлення та колірне оформлення інтер’єрів приміщень дитсадка);
  2. педагогічні можливості кольору (навчання, роз­виток, виховання);
  3. реабілітаційні можливості кольору (оздоровлен­ня, лікування, психологічний колорит).

Рекомендуємо проводити з дошкільнятами таку роботу з кольоротерапії: 

  1. Вправи на релаксацію («Зелений ліс», «Зоряне дихання» тощо).
  2. Графічні вправи «Хвилинки-кольоринки» з ме­тою заспокоєння дітей. Протягом 4-5 хвилин діти роблять кольоровими олівцями, фломасте­рами довільні малюнки. Це можуть бути просто лінії, круги, сніжинки, квіти тощо. Такі вправи заспокоюють дитину, дають їй змогу відпочити, отримати позитивні емоції.
  3. Міні-заняття з кольоротерапії рекомендовано проводити вже з раннього віку.

Креатотехнології

         Креатотехнології поєднують використання різних видів образотворчості: малюнка, живопису, монотипії, мозаїки, колажу, ліплення масок тощо.
Ще древні мудреці вважали, що мистецтво і твор­чість лікують душу і тіло.
Малювання — творчий акт, що дозволяє дітям від­чути радість звершень, свою здатність діяти самостій­но, бути самим собою, виражаючи вільно свої почуття і переживання мрії та надії. Малювання є не лише ві­дображенням в свідомості дітей оточуючої їх соціаль­ної дійсності, а й її моделюванням, вираженням став­лення до неї. Тому через малюнки можна краще зро­зуміти інтереси дітей, їх глибинні переживання. Творчість дитини це своєрідна проекція її особистості.
Саме це і дозволяє використовувати малювання в терапевтичних цілях. Малюючи, дитина вивільняє свої почуття та переживання, бажання та мрії, перебудовує своє ставлення до різних ситуацій, безболісно зустрі­чається з деякими страшними, неприємними і травму­ючими образами.
Малювання нерозривно пов’язане з емоціями за­доволення, радості, захоплення. Малювання, таким чином, виступає як спосіб усвідомлення своїх можли­востей та оточуючої дійсності, як спосіб моделювання взаємин і вираження різних емоцій, в тому числі і не­гативних.
Запропонуйте вихованцеві виразити свої емоції, почуття, проблеми за допомогою ліплення, малю­вання. Можна залучити й інші види мистецтва: теат­ральні вистави, літературну творчість. Такі заняття допомагають зняти психічне напруження як у дітей, так і в дорослих.
Переваги цього методу — відносна простота в застосуванні, багатство матеріалів, можливість поєднувати його з будь-якими іншими психотерапевтичними мето­дами, серед яких: музикотерапія, танцювальна те­рапія, драматерапія, казкотерапія, кольоротерапія, пісочна терапія.
Усі види мистецтва мають оздоровчий вплив на здоров’я дітей. Так, усім дітям необхідне щодня малювання, особливо з елементами фантазування. Небажання малюка малювати має насторожити до­рослого, змусити замислитися про причину відмови.
Дуже важливими є читання як пасивний варі­ант арт-терапії та придумування різних оповідок, казок як її активний варіант. Фантазуючи, малюки часто створюють собі нову, яскраву реальність і розв’язують таким чином власні проблеми. Напри­клад, дітям, які мають труднощі в спілкуванні (бо­яться чужих людей, незнайомих дітей), доречно за­пропонувати придумати казку про те, як хлопчик чи дівчинка боялися незнайомих людей і як потім ви­явилося, що людина, яка викликала в них недовіру, дуже добра.

 Переваги креатотехнології

  1. Не має обмежень у використанні, оскільки не вимагає наявності особливих здіб­ностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок, тож підходить кожному.
  2. Як засіб невербального спілкування вона особ­ливо цінна для тих, кому важко передати свої переживання словами.
  3. Як засіб вільного самовираження та самопізнання передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього світу людини.
  4. Дає значний позитивний емоційний заряд, фор­мує активну життєву позицію, впевненість у сво­їх силах.

ІІІ. Пісочна терапія
       Пісок і вода — найулюбленіші матеріали для ігор і занять дітей. Пісок «поглинає» негативну енергію, «очищає» енергетику людини, стабілізує її емоцій­ний стан.
Перші знайомства малюків відбуваються у пісоч­ниці. Заняття та ігри з піском підносять настрій, ви­кликають емоції радості, спонукають до діяльності. У процесі ігор з піском діти стають більш упевне­ними та здатними долати труднощі; у них розви­ваються тактильно-кінестетична чутливість і дрібна моторика рук.
Матеріал для гри з піском:

  • ящик відповідного розміру;
  • чистий просіяний пісок;
  • лійка з водою;
  • набір мініатюрних фігурок з пластиліну, паперу, пластику, деталі конструкторів.
    Роботу з піском доцільно починати з ігор на роз­виток тактильно-кінестетичної чутливості та дрібної моторики рук: «Пальчики долоньки, кулачки —друзі ви мої й помічники».
    Тактильно-кінестетичні відчуття — це відчуття, які ми отримуємо через рецептори на шкірі. Вони тісно пов’язані з розумовими операціями, з їх допомогою ми пізнаємо світ.
    Запропонуймо малюкам зробити на піску відбит­ки кисті руки внутрішнім і зовнішнім боком. Нехай діти затримають руки на піску, злегка притиснув­ши їх і прислухаються до своїх відчуттів. Дорослий розпочинає цю гру, розповідаючи про свої відчуття: «Мені приємно. Я відчуваю прохолоду піску. Коли я ворушу руками, мої пальці й долоні відчувають кож­ну піщинку. А що відчуваєте ви?». Діти по черзі ді­ляться своїми відчуттями та враженнями.
    Можна запропонувати дошкільнятам:
  • «походити» долоньками по піску, залишаючи свої сліди;
  • виконати долоньками і ребром долонь зигзаго­подібні та колові рухи;
  • складеними пальцями зобразити на піску слі­ди загадкових, казкових птахів, тварин (фанта­зуємо);
  • створити відбитками долонь, кулачків різнома­нітні малюнки (квіти, дерева, травичка, сонечко, дощ).

ІV. Танцювально-рухова терапія

         Танець — один з видів рухової терапії, який, зо­крема, дає дитині також можливість самовиражати­ся, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття. Використання музичних творів поглиблює емо­ційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного «Я».
Виразні рухи людини — обов’язковий компо­нент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання. Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змо­гу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров’я, а є ще й улюбленою розвагою. 

V. Сміхотерапія

     У народі кажуть: «Сміх — це здоров’я». Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, спри­яє виділенню потрібних гормонів в організм, задіює м’язи обличчя та тіла людини. Сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Дві тисячі років тому Гіппократ в одному з творів акцен­тував увагу на користі сміху, розглядаючи його як лікувальний засіб. Сьогод­ні сміхотерапія практикується в усьому світі. Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруй­ним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором’язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров’я.
        Окрім того, сміх як важливий спосіб дихання, за якого вдих подовжується, а видих, навпаки, скоро­чується, дає легеням можливість повністю звільни­тися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє ви­робленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння «хі-хі», «хо-хо», «ха-ха» дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні для них тіла — віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю. Але цим позитивна дія сміху не вичерпується.
Якщо вам бракує часу на повноцінний відпо­чинок, застосуйте сміхотерапію. Адже сміх знімає напруження з 80 груп м’язів, задіює практично всі м’язи обличчя, при цьому підвищується їхній тонус, а це поліпшує зовнішній вигляд. Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впро­ваджувати в освітньо-виховний процес «хвилинки-смішинки», розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Елементи сміхотерапії корисно використовувати під час проведення фізкультхвилинок, фізкультпауз чи на перервах між заняттями тощо.
     Для створення гарного настрою в групі можна використати «хвилинку сміху», пригадавши частівку, ось, наприклад, таку:

Руки мила вранці Шура, 
А обличчя геть забула. 
Шепотіла їй верба:
«Ой, яка, яка ганьба!».

VІ. Казкотерапія

З давніх-давен життєвий досвід передавався через образні історії. Однак досвід буває різ­ним. Можна розповісти дитині історію, що від­булася недавно. А можна не просто розповісти щось цікаве, а й зробити певний висновок або поставити запитання, яке б підштовхнуло слу­хача до роздумів про життя. Саме такі історії й є особливо цінними, терапевтичними. Вони — основа казкотерапії. Головне — посіяти в ду­шу дитини зерна усвідомлення. А для цього необхідно залишити слухача із запитаннями всередині.
Кожній казці притаманна своя неповтор­ність. Однак погляд на казкотерапію як виховну систему передбачає закономірності роботи з казковим матеріалом.

 Загальні принципи роботи з казкою
1. Усвідомлення — усвідомлення причи­нно-наслідкових зв’язків у розвитку сюжету, розуміння ролі кожного персонажа у подіях, що розвиваються. Загальні запитання: що від­бувається? Чому це відбувається? Хто хотів, щоб це відбулося? Навіщо це було йому по­трібно? Наше завдання: показати вихованцям, що одна подія плавно витікає з іншої, хоча на перший погляд це непомітно. Важливо зро­зуміти закономірність появи і призначення кожного персонажа казки.
2. Багатозначність — розуміння того, що одна й та сама подія, ситуація можуть мати декілька значень і смислів.
Наше завдання: показати одну й ту саму ситуацію з різних сторін: з однієї так, з ін­шої — інакше.
 3. Зв’язок із реальністю — усвідомлення того, що кожна казкова ситуація пропонує нам певний життєвий урок.
Наше завдання: старанно і терпляче опра­цьовувати казкові ситуації з позиції того, як каз­ковий урок буде нами використовуватись у ре­альному житті (в яких саме конкретних си­туаціях).
Робота з ляльками дає змогу вдосконалювати і проявляти ті емоції, які дитина зазвичай, із певних причин, не може собі дозволити і про­явити.

Варіанти зміни казки

  1. Калькування.На основі відомої казки пи­шеться нова, в якій діють усі герої оригінальної казки. Наприклад, із казки створюється мульт­фільм, детектив тощо.
  2. Перефантазування.Казку перефантазовують: не Червона Шапочка, а Жовта тощо.
  3. Фантастичний біномГоловні герої казки шикуються, до них приєднується герой з іншої казки та епохи. Наприклад, Червона Шапочка, Бабуся, Вовк, Літак. Потім складаєть­ся нова казка з використанням нових героїв, що сприяє зняттю стереотипів мислення, вчить знаходити нові засоби вирішення проблеми.
  4. Казка навиворітНаприклад, Червона Шапочка — зла, а Вовк — добрий; Баба Яга — добра, а Василина Премудра — зла, під­ступна.
  5. Заміна автора розповіді.Розповідь каз­ки ведеться від імені негативного героя, ка­мінця на перехресті доріг, від імені голки, в якій смерть Кощія тощо.

    У спілкуванні й роботі з людьми є великий простір для творчості. Казкотерапія — ме­тод, який використовує казкову форму для ін­теграції особистості, для розширення й удо­сконалення взаємодії людини з навколишнім світом. Основний принцип цього методу-ду­ховний, цілісний розвиток особистості ди­тини, турбота про її душу. Турбота про душу (в перекладі з грецької) і є терапія. Через те, що ми використовуємо просту і зрозумілу ди­тині форму казки, цей метод називається «казкотерапіею». Казкотерапія спонукає шукати відображення каз­кових подій у поведінці людей, проблемах і спосо­бах їх розв’язання у реальному житті. Мета казкотерапії — допомогти людині побачити не так реальний світ, як те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Щоб описа­ти його, вони шукають у реальному світі аналогії і, оперуючи ними, створюють образи, що відповіда­ють їхнім почуттям. Це називається метафорою. Саме метафоричною мовою говорить наша психіка, а точніше — права півкуля головного мозку. Вчені вважають, що ця півкуля мозку відповідає і за наше здоров’я.
Три-чотирирічні діти люблять робити героями своїх казок іграшки, маленьких чоловічків, звірят. Чотири-шестирічні використовують образи фей, принцес… У дітей шести-семи років герої схожі на них.
Кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням: «Чого навчила казка?».
Значення мудрої, доброї казки у вихо­ванні дітей важко переоцінити. Адже це не лише карбничка мудрості, а й невичерпне джерело розвитку емоційної сфери і твор­чого потенціалу дитини. Ознайомивши ді­тей із змістом казки, слід розглянути з ними сюжет, визначити характери персонажів, оцінити їхні вчинки. Варто також запитати, хто з персонажів найбільше сподобався і не сподобався, чому, проаналізувати деякі си­туації, вислови, образи.

VІІ. Музикотерапія

      Музика — невід’ємна складова нашого буття. Вона робить життя змістовнішим, веселішим, ціка­вішим, збагачує різними емоціями. 
Музикотерапія передбачає використання спеці­альної добірки музичних творів з метою впливу на емоційно-почуттєву сферу малюка, його духовне зростання, забезпечення релаксації та емоційно­го тла для оптимізації різних видів діяльності. Му­зику можна використати для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з інтелектуальними, мовленнєвими, руховими, сенсорними, емоційними порушеннями. Насамперед музика впливає на емо­ційну сферу дитини, вона також є засобом невербальної комунікації та одним з можливих способів пізнання світу.
Розглянемо деякі дитячі музичні ігри з погляду їх­нього розвивально-терапевтичного впливу на осо­бистість дошкільнят.
В основу таких ігор кладуть невеликі музично-поетичні твори, в яких розкриваються різні життєві колізії засобами рухових елементів.
Особливо подобаються малюкам ігри-забави з дорослими, як-от: «Ладки, ладоньки, ладусі», «Плес­каємо — тупаємо», «Одна ніжка тупоче, а друга не хоче» тощо. Тут велике значення має встановлення емоційного контакту між дитиною та вихователем чи батьками, пробудження в малюка почуття довіри до дорослого. 
Діти отримують велике емоційне задоволення від інсценізації пісень. Наприклад:

Лесь гриби збирав у кошик, 
А вони такі хороші. 
Раптом хтось зашелестів, 
Лесь злякався, затремтів. 
Коли глянув — то їжак,
Весь колючий, мов будяк. 
Лесь відразу засміявся: 
Він даремно налякавсь.

       Дитячі музичні ігри супроводжуються музично-поетичними вставками, кожна з яких має своє при­значення — повідомляє про початок гри або якийсь її етап, коментує події тощо. Наприклад, у музичній грі «Сонечко, дощик та гроза» музичні вставки зо­середжують увагу дітей на зміні рухів та виконанні відповідних завдань. Діти мають швидко зреагува­ти на музичний вступ до пісень «Сонечко» або «До­щик», починати співати їх, робити відповідні рухи, а на звучання музичної вставки «Гроза» — сховатися під великою парасолькою.
Така гра, як «Хто здивує і потішить усіх?», впливає на розвиток музичного слуху, пам’яті і ви­конує емоційно-терапевтичну функцію. Проводиться вона так: дорослий заздалегідь готує краплинки –«сюрпризики» і ховає їх у незвичних місцях — у шафах, під стільчиком. Сюрпризами можуть бути цукерки, сердечка, дрібні іграшки. Діти знаходять сюрпризи, орієнтуючись на зміни гучності музики: «тихо-голосно».

Гра «Добрий друг». Діти під музику крокують по колу. Коли музика стихає, дорослий дає м’ячик од­ній дитині і та, називаючи ім’я свого друга, розпо­відає про його добрі справи і вчинки.

Пречудово в світі жити
І по-справжньому дружити,
І любити геть усіх —
Хай лунає пісня й сміх.
 Гра «Веселий сміх». Діти стають у коло і під му­зичний супровід починають передавати одне одно­му м’ячик, промовляючи:

Ти котись, веселий м’ячик,
Швидко, швидко по руках.
В кого є веселий м’ячик,
Той станцює гопака.
Дитина, в якої на останньому слові примовки в руках буде м’ячик, танцює гопака.

 Музичні фізкультурні хвилинки

Вільні рухи під ритмічну музику, які ми називаємо «Му­зичні фізкультурні хвилинки», забезпечують дітям необ­хідну рухову активність, знімають фізичну і психічну нап­ругу й активізують інтелектуальну діяльність на занятті. Як музичний супровід можна використовувати піс­ні дитячих композиторів, наприклад, «Чунга-Чанга» (В. Шаїнський), «Хто ж такі пташки?» (О. Журбін).

Спонтанний рух під музику

Мета. Розвивати емоційно-чуттєву сферу дитини; стимулювати моторне й емоційне самовираження, зні­мати м’язові затиски, розвивати пластику, гнучкість, легкість рухів тіла. Розвивати пам’ять, мис­лення, уяву, мовлення.

Матеріал: відрізки шифонової або шовкової тканини різного кольору (можна взяти будь-яку прозору або напівпрозору тканину, легкі хустини або шарфи) у більшій кількості, ніж є учасників.

Хід. Педагог дає дітям вказівку: «Я зараз увімкну музику. Рухаючись під неї, ви візьме­те будь-яку хустину (тканину) і можете роби­ти з нею все, що захочете. Можете накинути на голову, обв’язати навколо тіла, або прос­то взяти в руки. Отже, слухайте музику».

Завдання вихователя — взяти участь у русі разом з дітьми, якщо в них виникнуть труднощі. Стежити за тим, яку тканину виби­рають діти, які рухи виконують, чи прислуха­ються до мелодії, яка звучить, чи рухаються, дотримуючись музичного ритму. На завершення вправи педагог запитує дітей: «Чи легко було вам рухатися? Чи вдалося створити свій та­нець? Вам доводилося керувати своїм тілом, руками і ногами, чи вони самі рухалися без будь-яких зусиль? Які частини тіла найбільше допомагали танцювати? По­кажіть, як танцювали ваші ноги (руки, голова)? Чи мож­на придумати назву такому танцю? Чи уявляли ви себе якимись казковими персонажами, коли рухалися?».

Рекомендовані музичні твори: мелодії у вико­нанні Томатіто (гітара-фламенко), кельтська танцю­вальна музика, Карунеша, «Настрої» М.Таривердієва, фрагменти з балету «Лебедине озеро» П.Чайковського, «Політ джмеля», «Іспанське капричіо» і «Шехерезада» М. Римського-Корсакова.

Спонтанний рух під музику можна розглядати не лише як вид оздоровчої діяльності дітей, а також і як вид розваги. Радимо проводити його у другій поло­вині не рідше одного разу на тиждень.

Дихальна артпедагогіка

      До дихальної артпедагогіки входять гра на духових музичних інструментах, дихальна гімнастика під му­зику та різні вправи для розвитку співацького дихан­ня (інтонування, вокалотерапія). Це дає змогу дітям оздоровлюватися, не помічаючи процесу лікування.

Правильне дихання є найважливішим чинником довгого й здорового життя. Для зміцнення та оздо­ровлення дихальної функції можна використовувати духові інструменти (глиняні свищики, сопілки, іграш­кові дудочки, губні гармонії, блок-флейти та ін.). Регу­лювати силу й тривалість вдиху та видиху чудово до­помагає видування повітря через соломинку у склянку з водою у ритм виконуваного музичного твору.
Інтонування звуків (їх приспівування) не тільки вчить малюків керувати своїм голосом, а й сприяє їх оздоровленню.

Вправа «Звуки лікарі»

Вимовляння «ч-ч-ч» покращує дихання.
Вимовляння «з-з-з» (летить комар) полегшує біль у горлі.
Вимовляння «ж-ж-ж» (летить жук) сприяє швидко­му одужанню від кашлю.
Вимовляння «н-н-н» (покласти руку на маківку го­лови й дуже високим голосом вимовляти) допомагає знімати головний і зубний біль.
Вимовляння «м-м-м» (мукає корова) після їжі спри­яє кращому засвоєнню їжі і знімає стрес.
Вимовляння «е-е-е» поліпшує роботу головного мозку.
Вимовляння протягом 3-5 хв «і-і-і» стимулює ро­боту мозку, підвищує активність організму.
Розслабленню організму сприяє вимовляння «а-а-а»; «ш-ш-ш»; «с-с-с».
Вимовляння «р-р-р» (його вимова не у всіх відразу виходить) наприкінці дня, допомагає зняти втому («Ось гнівається лев, напружився всім тілом: «ар-р-р-р»).
Звукові вправи слід виконувати помірно і потроху. Кожен може співати, як йому хочеться: уривчасто, на одній ноті абощо, знаходячи свій тон і частоту.

Вокалотерапія — лікування співом. Ключ до ро­зуміння справжньої музики — це пісня. Дітям, як і дорослим, корисний будь-який спів, оскільки роз­співуються голосні звуки, які є цілющими, додають органам нової сили й гармонізують їхню діяльність.

Активна вокалізація спрямована на формування позитивного настрою: виконуються життєстверджувальні, оптимістичні дитячі пісні, які можна співати разом із аудіозаписом, під караоке або фонограму, без музичного супроводу. Пісні можуть виконуватися щодня: на прогулянці (в літню пору), у процесі само­стійної художньої діяльності або спонтанно за бажан­ням дітей. Виховують доброту, почуття товариськості, заря­джають позитивними емоціями і сприяють психоло­гічному розвантаженню такі рекомендовані пісні: «Всі ми хочемо жити у мирі» (сл. А. Майданюк, муз. В.Коваленко-Степечевої; «ДВ», 2010, №5), «Дружби добрий знак» (сл. і муз. З. Еманової; «ДВ», 2009, №9), «Бажаємо добра» (сл. Г.Лисенко, муз. В.Лисенко; «ДВ», 2009, №6), «Усмішка» (сл. В.Гвоздій, муз. Н. Рубальської; «ДВ», 2009, №4) та ін. 

Релаксація під музику

Мета: створення в групі дитячого садка дружню ат­мосферу взаємодопомоги, дові­ри, доброзичливого і відкритого спілкування дітей один з одним.

 Гра «Водоспад»

Педагог вмикає музику. «Сядьте зручніше і закрийте очі. 2—3 рази глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що ви сто­їте біля водоспаду. Але це не зо­всім звичайний водоспад. За­мість води в ньому падає вниз м’яке біле світло. Тепер уявить себе під цим водоспадом і від­чуйте, як це прекрасне біле світ­ло струменіє по вашій голові… Ви почуваєте, як розслаблюєть­ся ваше чоло, потім рот, як роз­слаблюються м’язи шиї… Біле світло тече по ваших плечах, по­тилиці і допомагає їм стати м’я­кими і розслабленими. Біле світ­ло стікає з вашої спини, і ви від­чуваєте, як і в спині зникає на­пруга, і вона теж стає м’якою і розслабленою.

А світло тече по ваших гру­дях, по животі. Ви відчуваєте, як вони розслаблюються і ви непо­мітно, без усякого зусилля по­чинаєте глибше вдихати і види­хати. Це дозволяє вам відчува­ти себе дуже розслаблено і при­ємно.

Нехай світло тече також по ваших руках, по долонях, по па­льцях. Ви відчуваєте, як руки і долоні стають м’якішими. Світ­ло тече і по ногах, спускається донизу. Ви відчуваєте, що ступні розслаблюються і стають м’яки­ми. Цей дивний водоспад із бі­лого світла обтікає все ваше тіло. Ви відчуваєте себе зовсім спокійно і безтурботно, і з кож­ним вдихом і видихом все глиб­ше розслаблюєтеся і наповнюєтеся свіжими силами… (30 се­кунд).

Тепер подякуйте цьому водо­спадові світла за те, що він вас так чудово розслабив, трохи по­тягніться, випряміться і відкрий­те очі».

Після цієї гри варто зайнятись чимось спокійним.

Музично-рефлекторне пробудження дітей після денного сну

Пробудження — процес індивідуальний і займає різний відтинок часу для дітей з різним типом нерво­вої системи (від З до 10 хв).

Щоб пробудження було м’яким, добрим і бажа­ним, використовується відповідна музика: досить тиха, ніжна, легка, така, що обіцяє радість.

Використовують десятихвилинну музичну компо­зицію, яку тривалий час не замінюють, оскільки у ді­тей має виробитися рефлекс пробудження на певну музику. Почувши звучання звичної мелодії, малюки легше й ефективніше переходять від стану повного спокою та розслаблення до активної діяльності. Че­рез 1-2 місяці музична композиція замінюється на іншу, аналогічну, яка незабаром стає дітям такою ж звичною, як і перша.

Доцільно проводити цей вид оздоровчої роботи щодня.

 VІІІ. Етюди психогімнастики

Мета: Зберігати психічне здоров’я дитини або здійснювати корекцію її психоемоційних порушень.
Варіанти етюдів для прояву дитиною індивіду­альності у вираженні емоцій. 

Вправа «Після дощу» (для дітей 4—5 років)
Спекотне літо. Щойно закінчився дощ. Під музику діти обе­режно ступають, ходять навколо уявних калюж, намагаючись не замочити ніг. Потім, пустуючи, стрибають по калюжах так силь­но, що бризки летять в усі сторони, їм дуже весело.

 Етюд «Казка»
Дитина потрапила у казку і зустрічає різних казко­вих героїв (добрих і злих). Діти почергово називають персонажів казок, а дитина відображає емоції, які охоплюють її при зустрічі з цими персонажами.

Вправа «Ти — лев»
Діти заплющують очі, уявляють лева — царя зві­рів, сильного, могутнього, впевненого в собі, спокій­ного і мудрого. Він красивий, стриманий, вільний. Розглядаючи лева, дитина бачить свої очі, руки, ноги. Цей лев — вона сама (дитина).

Гра «Трон»
Стілець ставлять на стіл. На нього по черзі сідають діти — королі. Решта — слуги — повинні говорити улесливі слова.

Етюд «Баба Яга» 
Баба Яга спіймала Оленку, звеліла їй затопити піч, щоб потім з’їсти дівчинку, а сама заснула. Про­кинулася, а Оленки немає — втекла. Розсердилася Баба Яга, що без вечері залишилася, бігає по хаті, ногами тупає, кулаками розмахує.

 Етюд «Попелюшка» 
Попелюшка повертається з балу дуже сумна: вона більше не побачить Принца, до того ж дівчина загубила свою туфельку.

 Вправа «Танцюють всі»
Котика та собаку запрошують на дискотеку. Котик любить повільні танці (вмикається спокійна, плавна музика; рухи обережні, неквапливі, м’які). Собака віддає перевагу швидким танцям (звучить швидка музика; рухи різкі, стрімкі, незавершені).

Вправи та ігри для стабілізації психічного стану
Мета: Допомогти дитині, яка відчуває роздратування чи гнів, краще усвідомити їхню приро­ду і зміст, опанувати ефективні способи їх вираження і звільнення від цих емоцій. Вчити дітей самостійно долати неприємні відчуття та формувати здатність до саморегуляції.

 Етюд «Казка»
Дитина потрапила у казку і зустрічає різних казко­вих героїв (добрих і злих). Діти почергово називають персонажів казок, а дитина відображає емоції, які охоплюють її при зустрічі з цими персонажами.

Етюд «Кіт і миша» 
Мишеня весело гралось у кімнаті і не помітило, як звід­кись узявся кіт. Воно заметушилось, але втекти було нікуди.

Хвилинка-веселинка
Мета: розрядка зайвої енергії, розслаблення. Формування дружніх стосунків між дітьми.
Одну хвилину діти роблять все, що хочуть.

ІX. Валеокорекція
Валеокорекція активізує розумо­ву діяльність шляхом стимуляції моз­кового і периферійного кровообігу. Під час занять діти виконують 3-4 вправи для язика, очей, хребетного стовпа, вимовляючи звуки на видиху.

Вправи для язика
Вправа «Равлик»
Усміхнутися, відкрити рот, зачепити кінчик язика за нижні зуби і, не відриваючи його від зубів, вигинати спинку язика вперед.
Язик за зубами,
Спинку вигнув уперед.
— Хто це в роті розмістився?
— Равлик-молодець!

 Вправа «Маляр»
Відкрити рот. Погладити широким кінчиком язика піднебіння, роблячи рухи вперед-назад, як маляр білить щіткою стелю
Вперед-назад, це твій язик
Так піднебіння голить.

  • Як маляр він білити звик,
  • Це стінам не завадить!

Вправи для втомлених очей
Коли очі втомилися, відразу потрібно робити такі вправи:

  1. Заплющити міцно очі, а потім розплющити їх. Повторити цю вправу
    4-6 разів.
  2. Погладжування повік протягом 1 хв кінчиками (подушечками) пальців.
  3. Колові рухи очима вниз. Повторити вправу 10 разів.
  4. Витягнути вперед руку. Стежити поглядом за нігтем пальця, повільно
    наближаючи його до носа, а потім так само, повільно відсуваючи назад.
    Повторити вправу 5 разів.
  5. Подивитися у вікно, знайти найвіддаленішу точку і затримати на ній
    погляд протягом 1 хв.
  6. На шибку наклеїти чорний квадратик, що за розмірами відповідає клітинці шкільного зошита. Прикривши одне око рукою — 30 с дивитися на
    цей квадратик з відстані 30 см, а потім на 30 с переводити погляд у далину,
    за вікно. Вправу треба повторювати 2-3 рази в день по 4-5 хв кожним оком.
  7. Поводити очима за годинниковою стрілкою. Вправу роблять 2-3 рази
    на день, потім поступово збільшують до 12-15.

 Вправи для хребетного стовпа

При виконанні усіх вправ вдих робиться через ніс, рот закритий. 

«Б’є годинник 12 разів» . В. п. – стоячи , ноги нарізно, руки вгору , заплетені в замок. Вдихнути – в. п.; видих – нахилитися в сторону і сказати «Бом!» . Повторити 12 разів.

«Ялинка наряджена». В. п. – стоячи , руки вздовж тулуба, кисті в сторони. Вдихнути – піднятися на носочки, трішки розвести руки в сторони; видихнути – поворот тулуба в сторону, напівприсісти , руки у в. п., сказати «Ах!» . Повторити 3-4 рази в кожну сторону .

«Хлопавка». В. п. – стоячи на колінах, руки на ширині тулуба. Вдихнути – розвести руки в сторони, видих – опустити вниз, сплеснути в долоні , сказати «Хлоп!». Повторити 6-8 разів. 

«Дує Дід Мороз». В. п. – сидячи навпочіпки, долоньки скласти «трубочкою» навколо рота. Вдихнути – в. п.; видихуючи протяжно сказати «у-у-у-у!» . Повторити 6-8 разів. 

Х. Імунна гімнастика

Імунна гімнастика — супрово­дження рухами раніше вивчених вір­шиків—дає організму емоційний, оздоровчий заряд. Діти виконують її у досить легкому натуральному одя­зі після ранкової гімнастики чи од­разу ж після денного сну; батькам рекомендуємо виконувати ці вправи вдома разом з дітьми у вихідні та під час канікул.

Біжить квочка і курчата^ Біг на місці.

Зернятка збирають, Пальчиками стукають по підлозі.

Ну, а півник у дворі Ходьба на місці, високо піднімати

Весело гуляє ноги, помахати руками. 

Півник чує ласку цю, 

Щиру та велику. ^ Нахил вниз, ніби півник дякує бабусі.

І за це усе бабусі 

Кричить: «Ку-ку-рі-ку!»

Ведмежата

Тупу-тупу, ведмежата, Тупотіння ногами

Йдуть по мед вони,малята. Імітація ходьби ведмежат.

А на них напали оси. Імітація польоту оси.

Не прогнали їх ще й досі. ^ Помахати руками над головою.

ХІ. «Етюди для душі»

«Етюди для душі» мають на меті не лише зміцнення фізичного здо­ров’я, але й духовного стану. Дітям пропонують обрати серед запропо­нованих карток із зображеннями різноманітних ситуацій ті, де йдеть­ся про Добро, і обговорити їх. З наймолодшого віку дитина вчиться любові до себе, до людей, до жит­тя. Тільки людина, котра живе в га­рмонії з собою, зі світом, буде справді здоровою.

 
 ХІІ. Мудри

Мудри — (з санскриту) — це особливе положення рук, що відновлює порушення в енерго-інформаційному обміні шляхом впливу на енергетичні потоки в нашому організмі. Крім того, мудри позитивно впливають на розвиток мислення, мовлення, а також дрібної моторики рук. В роботі з дітьми вони можуть бути наступним етапом після пальчикової гімнастики.

Відомо, що людина має так звані енергетичні канали. Виконуючи мудри, ми ніби замикаємо чи підсилюємо роботу цих каналів як усередині, так і навколо себе, тож за допомогою мудрів ми певним чином коригуємо нашу ауру.

Для ефективного впливу кожної мудри необхідно не просто механічно скласти пальці тим чи іншим чи­ном, а, перш за все, сконцентрувати думки. Отже, слід прибрати всі чинники, що заважають проце­су зосередження і негативно впливають на організм, — зайвий шум, занадто яскраве освітлення, неприємні кольори та запахи.

Ефективність мудрів можна підвищити відповідним положенням тіла відносно сторін світу, певним по­рядком виконання вдихів і видихів (ротом чи носом), цілеспрямованим положенням рук відносно тіла. Крім цього, при виконанні мудрів велике значення може мати відповідний колір (видимий чи уявний), звуки (зокрема музики), запахи та інші подразники, що ді­ють позитивно на організм і психіку.

Мудри треба виконувати сидячи, повернувшись обличчям на схід, по 5-10 чи 15 хвилин 3-4 рази на день. Усі вправи виконуються спокійно, без найменшого напруження м’язів, не додаючи зу­силь. Деякі мудри приносять полегшення вже в перший день, а деякі — навіть миттєво. Перш ніж починати виконувати мудри, обов’язково перегляньте вашу власну життєву позицію, проаналізуйте вчинки й думки, а також спонукайте до цього дітей у міру їх індивідуальних і вікових можливостей.

Під наглядом лікаря мудри можуть проводити вихователі, інструктор з фізкультури з дітьми у вільний час, перед сном, у період інфекційних захворювань, до того ж ма­люки виконують ці вправи з задоволення.

«Мушля» 
Оптимізує діяльність дихальної системи.
Методика виконання. Чотири пальці правої руки обіймають великий палець лівої. Великий палець правої руки торкається подушечки серед­нього пальця лівої. Три інші пальці лівої руки обій­мають пальці правої руки без напруги. Дві сполу­чені руки мають вигляд мушлі.

«Знання»
Знімає емоційну напругу, стур­бованість, занепокоєння, мелан­холічні стани. Покращує мислення й активізує пам’ять. Ця мудра відроджує енергію, сили. Багато мислителів, філософів, учених користувалися і користуються нею. 
Методика виконання. Вказівний палець легко торкається по­душечки великого, інші три пальці випрямлені та розслаблені. Цю мудру можна виконувати як однією, так і двома руками одночасно.

«Піднебіння» 
Виконання мудри «Піднебіння» в де­яких випадках сприяє швидкому поліп­шенню слуху, а тривалі заняття приво­дять до майже повного виліковування багатьох захворювань вуха.

Методика виконання. Середній палець зігнути так, щоб подушечкою він торкався до основи великого, який, у свою чергу, притискає його. Інші пальці ви­прямлені та не напружені. Цю мудру можна виконувати як однією, так і двома руками одночасно.

«Мобілізувальна»
Ефективна в лікуванні застуд­них захворювань, хвороб горла, запалення легенів, кашлю, нежиті, гаймориту. 
Методика виконання. Долоні зімкнені, пальці схрещені між со­бою. Великий палець правої руки відставлений і оточений вказівним і великим пальцями лівої руки.

Залишити відповідь

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.