Квантовий стрибок людства з епохи паперових газет в епоху нових інформаційних технологій приніс нові виклики. Тепер не достатньо бути грамотною, тобто письменною людиною і читати “Вісник району”, аби бути “в курсі”. Важливо стати МЕДІАграмотною людиною, тобто розумітися в сучасних медіа й інформації, де папір стрімко втрачає позиції, а новини і технології змінюються майже зі швидкістю світла. Щороку Україна і світ проводять День безпечного Інтернету (Safer Internet Day), під егідою ЮНЕСКО відзначають Всесвітній тиждень медіаграмотності, запроваджують нові підходи в медіаосвіту й державні заходи з інформаційної безпеки. У розумінні держав і наддержавних організацій медіаграмотність є обов’язковою частиною суспільного порядку денного.
Що ж означає бути медіаграмотним/ою? Одна з популярних метафор медіаграмотності звертається до поняття культура споживання інформації. “Ми є те, що ми їмо”, отже, й інформацію, “хліб насущний” сучасної людини, потрібно споживати з розумом: не з брудної тарілки, не поцвілу або не почищену, не брудними руками. І не їсти підошву чобота під виглядом стейку, правда ж? У житті будь-яка інформація потрапляє до нас із різних джерел: від родичів і сусідів, колег по роботі, бібліотеки та архіву, звісно, з газет, соціальних мереж, телебачення тощо. Але медійну (робота з медіа) й інформаційну (власне, робота з будь-якою інформацією) грамотність частіше розглядають як єдине поняття “інфомедійна грамотність”, адже основні потоки інформації нині зосереджені-таки у просторі медіа. У цілому визначення зводяться до того, що медіаграмотна людина знає і вміє критично сприймати та оцінювати інформацію й, відповідно, приймає обґрунтовані й адекватні рішення. Розуміючи принципи роботи медіа і з медіа, він чи вона здатні використовувати медіа для досягнення своїх цілей. Цей важливий пункт означає, що не лише споживання, а й правильне застосування інфомедійних засобів і ресурсів веде до успіху. Тож чи не час трохи перефразувати старий афоризм, який українські сайти приписують Вінстону Черчилю і Натану Ротшильду, традиційно забуваючи про фактчекінг? Здається, тепер “хто володіє медіаграмотністю, ті володіють світом”.
Що тоді таке медіа? У вужчому розумінні медіа, або ж медії — це всі канали масової інформації й комунікації: телебачення, друковані газети і журнали, радіостанції, інтернет-сайти, блоги, соціальні мережі (Facebook, Instagram, Telegram, Twitter, TikTok та ін.). Електронні медіа відділяють у групу “нових”, або “конвергентних” медіа, протиставляючи їх “традиційним”. У ширшому розумінні медіями є всі тексти, зображення і коди природних та штучних мов, які можуть фіксувати й передавати повідомлення. Власне, медійними повідомленнями насичені не лише новини на сайті чи у вечірньому випуску на ТБ, інтерв’ю і статті в друкованому випуску тижневика, а й телевізійні шоу, дописи у Facebook і публікації в Instagram, маркетинг і реклама всіх ґатунків включно з вуличними біґбордами, e-mail розсилкою на Вашій пошті і контекстною рекламою на сайтах. Згадані поняття “масова інформація і комунікація” означають, що завдяки різноманітним засобам і технологіям люди як одержують інформацію та інформують інших, так і комунікують у публічному просторі з великою кількістю користувачів, миттєво реагують на інформацію, самі стають співтворцями або одноосібними авторами контенту. Однак, справа в інструкції і дозі: якщо в чай ложками сипати цукор, це через роки здатне обернутися діабетом. Так само, коли випити таблетку без лікаря, рецепту й не читаючи інструкції, то цілком можна отруїтися на смерть.
Медіаграмотність як суперсила
Медіаграмотність є відкритим у часі процесом. Вона дозволяє сучасній людині приймати обґрунтовані рішення, менше залежати від впливів, краще розуміти межу між реальністю та медійною картиною світу, між фактом та маніпуляцією. Тобто залишатися собою і змагатися за власні цінності. Медіаграмотність є запорукою виживання і, тим паче, успіху в новому інформаційному середовищі. Тож homo sapiens поступово стає людиною медіаграмотною. Проте, на відміну від біологічної еволюції, інфомедійна відбувається феноменально швидко, й за всіма змінами потрібно встигати. Ось які суперздібності розвиває кожна медіаграмотна людина у порівнянні з іншими мешканцями/-ками планети:
- Здоровий скептицизм і недовіра до медіа. Людина медіаграмотна вміє посміятися з начебто серйозного контенту, помічає комічне в медійному пафосі (наприклад, у телевізійній рекламі чи гіпердраматичному “реаліті-шоу”).
- Звичка гуглити. Для людини медіаграмотної Google без перебільшення важливий, як повітря: тут можна шукати назву медіа, перевірити, де вперше і де ще з’являвся цей чи схожий текст, згадані факти, новини, будь-які назви, імена людей, картинки і фото в самому гуглі, дивитися сторінки людей та організацій у соціальних мережах. А також уточнювати і перепитувати, користуватися сервісами і сучасними можливостями перевірки інформації.
- Вміння запитувати. Людина медіаграмотна безупинно аналізує контексти і постійно ставить уточнювальні запитання.
- Міцні особисті кордони. Працює над саморозвитком і психологічною рівновагою, розвиває стійке розуміння власних поглядів, уподобань та інтересів, вчиться розрізняти свої і нав’язані кимось (медіа) симпатії.
- Технічні навички. Вмієкористуватися інфомедійними технологіями, соціальними мережами, додатками, зокрема створювати контент для різних платформ та аналізувати свою і чужу діяльність у цьому просторі.
- Вміння вчитися все життя. Людина медіаграмотна регулярно проходить курси з медіаграмотності, відвідує тематичні навчальні і просвітницькі заходи, долучається до шкіл, освітніх проєктів школи, читає якісні тексти про медіаграмотність тощо. Адже світ не стоїть на місці, щоразу розвиваються медіа, міцнішає світ фейків і маніпуляцій.
- Інтелектуальний саморозвиток і читання.
Медіаграмотність “на пальцях”: як вижити у світі фейків і дезінформації
Нові коментарі