Ні, мене першу … обіймати, годувати, збирати в дорогу, вкладати спати, та що завгодно! Аби першу!
Знайоме, мами?
Ось і нам знайоме. І що тут важливо?
Якщо дітей весь час зрівнювати, то вони будуть зводити рахунки.
Але Ні. Так не буде!
– Мама, ти завжди вкладай мене першу, а не Машу!
– Ні, Софія. Я не буду вкладати тебе першою. І Машу – не буду вкладати першою. Першою я буду вкладати завжди ту з вас, котра хоче спати! А коли ви обидві будете хотіти спати – то я буду вкладати вас одночасно! Відразу обох. Так само з годуванням. Першою годую ту, яка голодна. Всі голодні – їмо разом. Більше отримає той, хто не наївся. Обіймаю всіх, хто прийшов обійматися в будь-який час. Допомагаю збиратися тим, кому потрібна допомога!
Хочеш спати? Підемо покладу!
Хочеш їсти? Іди їсти! Погодую будь-кого, кому потрібна допомога.
Хочеш обійматися? Підходь, розкинувши руки!
У нас вдома не Олімпійські ігри.
За увагу, допомогу, турботу не треба змагатися. Кожному дається те, що йому потрібно! Стільки, скільки саме йому потрібно. У міру можливостей!
І навіть якось ось розслабила … Всіх.”
Автор Віра Писаренко
Нові коментарі