Педагоги та батьки майбутніх першокласників переймаються тим, наскільки діти готові до навчання у школі. Батьків зазвичай найбільше турбує, чи вміє дитина читати, писати й рахувати. Практичні психологи дошкільних навчальних закладів перевіряють, чи готова дитина вчитися в умовах школи. Здається, про все подбали, все передбачили, та за цією метушнею інколи ми дорослі, забуваємо про найбанальніші речі, наприклад, розказати дитині, як поводитися у школі. Шестирічні хлопчики і дівчатка — ще доволі маленькі діти. Вони є дошкільниками з усіма своїми поведінковими й особистісними характеристиками, а тому не потрібно вимагати від дитини раптового перетворення на школяра — це неможливо! Адаптування до нових умов життя є тривалим і нелегким процесом. До умов шкільного життя дитина може звикати так само важко, як кілька років тому вона звикала до умов перебування у дитячому садку. Ситуація, коли дитина загубилася у школі, — не таке вже й поодиноке явище. Часто це трапляється тому що дорослі просто забули ознайомити дитину зі школою, ознайомити буквально:
- з територією і будівлею, з розміщенням життєво необхідних приміщень тощо.
Адже малюк до 1-го вересня був у школі у кращому разі двічі: вперше, коли вступав, а вдруге — на зборах класу. Проте це зовсім не означає, що дитина все запам’ятала і зорієнтувалася — обидва і рази відвідини мали для неї стресовий характер: власне вступ і всі переживання, що з ним пов’язані, та знайомство з учителем зазвичай супроводжуються метушнею, шумом і знервованістю через присутність усіх дітей класу разом з батьками. Отже, ознайомити дитину з будівлею школи — це особливе завдання для дорослих, і насамперед для батьків, яке слід виконати напередодні 1-го вересня. Зауважте, що ознайомлення з будівлею школи не варто поєднувати зі знайомством з учителем.
Ознайомлюючи дитину зі шкільними приміщеннями школи, необхідно показати:
* де розміщені приміщення, які вона буде відвідувати обов’язково, — клас, туалет, їдальня, спортивна та актова зали;
* як пройти з класу до будь-якого зі згаданих приміщень школи, і обов’язково, — до виходу з неї. Така зорієнтованість дитини забезпечить їй комфортне перебування у стінах школи, додасть упевненості в собі, дасть змогу задовольнити певні, наприклад фізіологічні, потреби. Ще одне важливе завдання батьків — переконатися, що дитина добре запам’ятала ім’я та по батькові свого вчителя, а також назву свого класу (скажімо, 1-Б), якщо перших класів кілька. Крім того, малюк має вміти звернутися по допомогу до зовсім чужих людей. І цього також мають навчити батьки.
А ще батьки мають розповісти своєму першокласнику, що робити, коли потреба відвідати туалетну кімнату виникла під час уроку абощо. Інколи діти, навіть ті, які відвідували дитячий садок, забувають, що потрібно робити у такій ситуації. Тут дається взнаки процес адаптування дитини до нових умов життєдіяльності і власне до того, хто ці умови уособлює, — до вчителя.
Не слід ставити дитину у становище, вихід з якого йому невідомий. Адаптування до школи — це не та ситуація, коли варто здобувати досвід, набиваючи гулі. Тож, якщо ми хочемо, щоб дитина зосередилася на шкільних завданнях, маємо створити для цього комфортні умови.
Нові коментарі