Пам’ятка для батьків

Карати чи не карати?  А якщо карати, то як?

1. Покарання не має шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання має бути корисним.
2. Якщо є сумніви, карати чи не карати – не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що ви м’які, довірливі, нерішучі. Ніякої профілактики, ніяких покарань „про всяк випадок”.
3. За один раз – одне покарання. Якщо поганих вчинків одразу скоєно багато, покарання може бути суворим. Але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожен вчинок. „Салат із покарань” – це „страва” не для дитячої душі. Покарання – не за рахунок любові, щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.
4. Краще зовсім не карати, ніж карати із запізненням. Деякі батьки карають дитину за погані вчинки. Коли у них з’являється вільний час, забуваючи про те, що навіть у суворих дорослих законах беруть до уваги строк давності правопорушень.
5. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінка перегорнута, ніби й не було нічого. Про старі гріхи – ані слова. Не заважайте починати життя спочатку.
6. Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не має сприйматися дитиною, як велич вашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви не праві, покарання діятиме у протилежний бік.
7. Не покарання має боятися дитина, не гніву, а вашого засмучення.