«Профілактика шкільної дезадаптації у дітей старшого дошкільного віку»

Перехід від дитячого садка до школи – важливий етап у житті кожної дитини. Опинившись у нових соціальних умовах, діти часто бувають не готовими до них. Така ситуація негативно позначається не лише на емоційному стані першокласників, а й на їхній успішності. Тому так важливо, щоб дошкільники мали правильні уявлення про школу ще до того, як переступлять її поріг.

     Вступ до школи повністю перебудовує життя дитини. Вона потрапляє у нові соціальні умови. Змінюється звичайний спосіб її життя, з’являються нові стосунки, як з дорослими, так і з однолітками. Спостереження доводять, що першокласники часто бувають розгубленими, адже не знають, як будувати стосунки з педагогом, опиняються під шквалом інформації з незрозумілими для них словами. Зміна соціального середовища є складним, суперечливим моментом особистісного розвитку. Пов’язані з цим внутрішні особистісні кризи обумовлюються, насамперед, напруженням особистісних стосунків і неминучими у такій ситуації конфліктами. Адже пошук шляхів визнання часто призводить до помилкових вчинків, невдач, а відтак – до підвищення тривожності.

    Тривожність, що посилюється, може сприяти формуванню таких стійких рис особистості, як невпевненість у своїх можливостях, занижена самооцінка, пасивність тощо. Дитина здебільшого перебуває у стані занепокоєння і боїться зробити щось не так. З огляду на такий емоційний стан гостро постає питання успішної адаптації дитини до школи, а отже, і її успішності в навчанні. Така ситуація зазвичай супроводжується появою неадекватних механізмів пристосування, які називаються шкільною дезадаптацією.

Варіанти шкільної дезадаптації

  1. Дезадаптація — як невстигання.

Причина — педагогічна занедбаність. Тут величезна провина дорослих, бо вони неуважні чи байдужі до то­го, як у дитини формуються навички і вміння.

  1. Дезадаптація як невміння дітей довільно регулю­вати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати ви­моги.

Такі учні виконують завдання не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (коли їх лають, змушують). Подібне виявляється в емоційних дітей, які відрізняються високою чут­ливістю, збудливістю, неадекватністю переживань і, відповідно, реакцій. Вони зосереджуються на своїх внутрішніх переживаннях, а отже, виконуючи завдан­ня, припускаються безлічі помилок, неуважні, загаль­мовані. Це є наслідок сімейного виховання — «вседоз­воленості», тобто діти прийшли до школи з дуже низь­ким рівнем вольової готовності.

  1. Дезадаптація як невміння дітей увійти в темп шкільного життя. Учні, які соматично ослаблені, час­то стомлюються, невитримані. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості.

Тобто, проявами шкільної дезадаптації є труднощі у навчанні, порушення у взаєминах з однокласниками, відмова дитини ходити до школи, симптоми соматичних захворювань.

       Одним з головних чинників, що впливають на адаптацію дитини до умов шкільного навчання, є правильне уявлення про школу. Отже, до моменту вступу до школи дитина повинна мати уявлення про те, що її чекає і як відбувається навчання. І ще дуже важливо, щоб у дитини було бажання вчитися. 

Численні опитування старших дошкільників і спостереження за їхніми іграми свідчить про те, що вони прагнуть іти до школи. Але часто дітей вабить лише зовнішній бік шкільного життя. Саме атрибути шкільного життя, бажання змінити обстановку здаються їм привабливими. Таки діти не готові до зміни соціального статусу. Навіть за наявності необхідного запасу знань, умінь і навичок їм буде складно адаптуватись до нових умов.

        Зазвичай старшим дошкільникам складно проаналізувати свої переживання і своє ставлення до шкільного навчання. Майже половина дітей, особливо хлопчики, психологічно не готові до школи. Результати діагностики вказують на незрілість у них регуляторних функцій, довільної поведінки. А ще – на недостатній розвиток пізнавальних психічних процесів: мислення, пам’яті, уяви, мовлення.

      У школі дорослі часто ставлять завищені вимоги до поведінки першокласників, відповідати яким діти не у змозі. Така ситуація посилює тривожність і знижує самооцінку дітей.

    Для профілактики тривожності, а отже, і шкільної дезадаптації, важливо заздалегідь готувати дітей до шкільного життя, обговорювати з ними можливі ускладнення, вчити конструктивно розв’язувати проблеми, які постають.

    Важливо, щоб відомості про шкільне життя були зрозумілі дітям. Але ще важливіше створити такі умови, за яких діти змогли б «прожити» роль учня, відчути і «приміряти» правила шкільного життя на себе. Тож у роботі з дітьми бажано використовувати не лише бесіди про школу, а й читання, розігрування казок, психологічні етюди, сюжетно – рольові ігри тощо. Така робота корисна, насамперед, тим, що вчить дитину розуміти емоції інших людей та керувати власними емоціями.

     Через казку дошкільників легко ознайомити зі шкільними атрибутами, правилами поведінки, роллю вчителя у школі. Таким чином діти вчаться конструктивно взаємодіяти з іншими дітьми, поступатися за одних обставин і не поступатися за інших. Набуті комунікативні навички і знання значно полегшують у майбутньому адаптацію до нових умов.

 

Залишити відповідь

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.