Провідний вид діяльності дошкільників

До школи основний вид діяльності дітей – гра. У школі з перших днів навчання до уваги, пам’яті, мислення, мовлення і уяви дітей ставляться нові вимоги. Вони повинні протягом уроку уважно слухати вчителя, уважно виконувати те, що їм пропонує зробити, уважно виконувати певне завдання вдома, тобто у школі першокласника відразу ж починають спрямовувати з певною метою на той чи інший предмет. Процес розвитку уваги, пам’яті, мислення, мовлення і уяви дітей дуже тривалий, складний, бо вимагає від них величезних, вольових зусиль протягом усіх років навчання у початковій школі.      Плідними виявляються у роботі такі прийоми як ігрова постановка завдань. Ці види роботи відповідають закономірностям розумового розвитку дошкільників, вносять у процес пізнання емоційно-образний струмінь, забезпечуючи успішне долання шляху від явищ до сутності.

У навчально-виховному процесі з дошкільниками повинна обов’язково бути представлена гра. Це – ефективний засіб, що стимулює дітей стати кращими. Вона формує первинне усвідомлення того, що гарно, а що погано, володіє прекрасною діагностичною функцією – показує дитині, що та вміє, що знає, чого боїться, що їй подобається. Головна мета введення ігор у навчальний процес – викликати інтерес до навчання.

РОЗВИТОК  МИСЛЕННЯ

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь – який вид діяльності не може обійтися без нього. Воно лежить в основі успішного засвоєння нових знань, умінь та навичок. Саме тому так важливо сформувати основи образного та логічного мислення.

Образне мислення – основний вид мислення дітей. І, як свідчать дослідження, вже в цьому віці з допомогою спеціального тренування діти можуть оволодіти багатьма можливостями, пов’язаними з цим видом мислення. Наприклад, вони можуть навчитися подумки перетворювати образи реальних предметів, будувати наочні моделі (на зразок схем), які відображують суттєві властивості об’єктів або явищ, планувати свої дії подумки.

Щоб дитина навчилася всього цього, тренування образного мислення на цьому віковому етапі слід спрямовувати на розвиток таких здібностей:

1. Уміння здійснювати оперування образом подумки. Це означає – здійснювати з ним різні мисленнєві перетворення (дії), наприклад такі як: поворот, перегрупування початкових елементів, розчленування та з’єднування їх в цілість та інші.
2. Уміння орієнтуватися в просторі за допомогою простої план-схеми, а також розвиток уміння самостійно її створювати. Формування таких уявлень передбачає перш за все розвиток вміння будувати еле­ментарні схематизовані образи простору і застосовувати їх в ре­альній ситуації.
3. Уміння “читати” і створювати прості схематичні зображення рі­зноманітних об’єктів. Саме тому дії образного мислення часто характеризують, як дії для побудови і застосу­вання схематизованих образів, які відображають зв’язки і від­ношення реальних об’єктів.
4. Уміння планувати свої дії подумки. На певному етапі розвитку образного мислення у дитини виникає ще одна важлива здатність – здатність планувати свої дії подумки. Завдяки цій здатності у неї з’являється можливість попередньо уявити те, що вона отримає внаслідок своїх зусиль.

Адже, оперуючи предметами подумки, уявляючи різні варі­анти їх можливих перетворень, можна швидше прийти до пра­вильного рішення, ніж виконуючи реальні дії.

РОЗВИТОК  УВАГИ

Увага – зосередженість, спрямованість свідомості людини у даний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об’єкті, явищі події образі, душі, тощо.

Особливу роль відіграє увага в навчальній роботі. Зосередженість, спрямованість та свідомість дитини на певні предмети необхідні на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, пояснюються не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабою кмітливістю, або поганою пам’яттю, а недостатньою уважністю.

Встановлено, що чим вищий рівень розвитку ува­ги, тим вища ефективність навчання. Неуважність — одна із найпоширеніших причин поганої успішності дітей молодших класів. Чим викликане це явище? Виявляється, навчання ста­вить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звик­ла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, дитині по­трібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою ігор і спеціальних вправ.

Здатність керувати увагою має дуже важливе значення для ігрової і навчальної діяльності дитини. Невміння швидко переводити увагу може викликати у дітей труднощі тоді, коли потрібно, наприклад, від гри перейти до навчального завдання або читання книжки, послідовно виконати певні вказівки дорослого, під час виконання завдання здійснити різні розумові дії у заданій послідовності. У цих випадках зазвичай кажуть, що такі діти розсіяні. Вони зосереджені чи сильно захоплені однією дією і не можуть швидко перевести увагу на іншу. Це явище часток спостерігають у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. На несподівано поставлене запитання така дитина від­повідає не відразу, хоча й може знати відповідь на нього, їй по­трібна пауза, щоб перевести увагу на новий зміст. Проте мож­ливо підвищити показники переведення уваги шляхом спеці­ального тренування.

РОЗВИТОК  ПАМ´ЯТІ

Уже у першому класі вчорашнє дошкільня знайомиться з величе­зною кількістю нової для нього інформації, яку слід сприйняти, осмислити і засвоїти. Одночасно малюк потрапляє у незвичні для нього обставини навчальної діяльності, яка дуже відрізняється від його попередньої переважаючої форми діяльності – ігрової. Адаптація до нових умов стане значно легшою для дитини, якщо в неї вже бу­дуть достатньо розвинуті базові інструменти активного пізнання навколишнього світу, а саме: сенсорні здібності і довільна пам’ять.

Пам’ять  – це запам’ятовування, збереження і, пізніше, відтворення людиною власного досві­ду. У пам’яті розрізняють  такі процеси як запам’ятовування, збереження, відтворення і набування. Залежно від мети діяльності пам’ять поділяють на мимовільну і довільну.   

До 6 року життя у психіці дитини з’являється важливе новоутворення у неї розвивається довільна пам’ять. Правда, до довільного запам’ятовування і відтворення малюки вдаються порівняно рідко, коли така необхідність виникає без­посередньо під час їхньої діяльності чи коли цього вимагають дорослі. Проте, саме цьому видові пам’яті відводиться найваж­ливіша роль у майбутньому навчанні в школі, оскільки завдан­ня, що виникають в процесі такого навчання, як правило, вима­гають ставити спеціальну мету запам’ятати. На першокласника насуватиметься лавина нових понять, правил, завдань, інфор­мації, більшість з яких зовсім не будуть яскравими, вражаючими чи цікавими такою мірою, щоб вони могли за­пам’ятовуватися мимовільно. Дитині необхідно буде робити для запам’ятовування свідомі вольові зусилля і використовувати пе­вні способи. А цього можна і слід навчитися попередньо.

У молодших школярів потрібно розвивати усі види пам’яті – об­разну і словесно-логічну, короткочасну, довготривалу і опера­тивну. При цьому основну увагу все ж слід звернути на розвиток вміння керувати процесами пам’яті, незалежно від того, на який термін і якого виду матеріал запам’ятовується.

Дитинство є дуже важливим періодом у розвитку людини. У дитячому мозку відбуваються швидкозмінні процеси. Гра – це добровільна, своєрідна діяльність дитини. У грі вона росте, розвивається. Гра охоплює все: рух, мислення, нові інформації, новий досвід, комунікацію, працю, розвагу, послух правилам, є середовищем для розвитку фізичного, розумового, суспільного, розвитку характеру дитини. Треба визнати той факт, що усуспільнення дитини відбувається у великій мірі завдяки іграм за правилами. Дотримання правил у грі, їх належне розуміння, приходить повільно, має особливе значення у процесі морального розвитку дитини, її закономірного, заснованого на вимогах справедливості мислення, дружнього ставлення до інших. Гра є не лише своєрідною діяльністю але також значимим процесом внутрішнього перевтілення (Г. Гетцер).

Отож, ігри мають особливе значення не для однієї дитини чи організованої групи, але й для всього суспільства. Батьки й педагоги повинні постійно пам´ятати слова В. Сухомлинського: “Дитина має справжнє емоційне і інтулектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості. Без цього вона не краща за зів´ялу квітку”.

Ігровими заняттями можна вивчити все: мову, історію, географію, культуру, техніку та ін. Але найважливіше те, що в ігровій ситуації формується характер.

РЕКОМЕНДАЦІЇ  БАТЬКАМ

• Якщо запам’ятовування відбувається на слух, матеріал зачитуйте достатньо голосно, вимовляйте чітко, не занадто швидко.
• Залежно від віку, слова і числа для запам’ятовування зачитуйте двічі чи тричі. Для запам’ятовування великих оповідань перечитуйте їх 3-4 рази. При візуальному запам’ятовуванні матеріалу потрібно зважати на його складність і відводити достатню кількість часу.
• При організації навчальної діяльності варто враховувати індивідуальні відмінності пам’яті дітей.
• Зважайте на тип пам’яті (слухова чи зорова) кожної дитини.
• Створюйте сприятливі умови для розвитку процесу запам’ятовування, використовуйте на заняттях наочність.
• На заняттях з математики практикуйте усну лічбу, яка розвиває уяву та образну пам’ять.
• Використовуйте ігрові моменти: у кожній грі діти не вигадують, не згадують, а уявляють інформацію, з якою граються. Цього достатньо для ефективного запам’ятовування.
• Приділяйте більше уваги читанню вголос і відтворенню прочитаного.