Тренінг: «Якою ви хочете бачити свою дитину?»

 

Організація тренінгу.

Організаторами можуть бути завідувач ДНЗ, методист.

Учасниками бажано, щоб були всі співробітники дошкільного закладу, й, якщо це можливо, – батьки.

Ведучим може бути завідувач, методист, психолог.

Сценарій тренінгу

Заняття 1. Цінності виховання дітей раннього віку

1-й етап. Виявлення цінностей

На першому етапі заняття ведучий пропонує учасникам відповісти на запитання: «Яким ви хочете бачити дитину в ранньому віці?»

На дошці або на плакаті виписуються всі якості дитини, які називають учасники:

  • слухняна;
  • добре їсть;
  • вміє сама одягатися;
  • не вередує;
  • не б’ється;
  • самостійно їсть;
  • добре засинає;
  • користується горщиком;
  • добра, товариська;
  • ласкава, смілива, розумна;
  • вміє постояти за себе;
  • добре говорить;
  • любить малювати;
  • любить ліпити;
  • любить, коли ТИ читають;
  • здорова;
  • вміє знайти для себе заняття;
  • допитлива;
  • допомагає дорослим тощо.

Потім ведучий пропонує пояснити, для чого потрібно виховувати ці якості.

Відповіді учасників тренінгу можуть бути різними, наприклад:

  1. щоб дитина не заважала дорослому займатися своїми справами;
  2. щоб навчалася враховувати інтереси інших людей;
  3. щоб привчалася до порядку, дисципліни;
  4. попереджувати можливі негативні наслідки неслухняності;
  5. для особистої безпеки дитини;
  6. щоб її можна було чогось навчити;
  7. щоб вміла дотримуватися режиму;
  8. щоб не конфліктувала з ровесниками;
  9. щоб була керованою.

Склавши такий список, ведучий пропонує виділити формулювання, у яких вміщуються цінності розвитку дитини, і формулювання, які мають на увазі цінності «зручності» дорослих. обвівши їх фломастерами різних кольорів або розмістивши у дві колонки.

На замітку ведучому. Доцільно, щоб групуючи ці формулювання, учасники обговорювали кожну з них, спираючись на конкретні ситуації. Наприклад, розглядається така ситуація: мати сповиває немовля, а старша дитина проситься до неї на руки. Мати хоче, щоб малюк почекав і не заважав їй.

У цій ситуації від дитини потрібна слухняність. Однак сформулювати необхідність цієї якості в цій ситуації можна і «щоб вона не заважала дорослому», і «щоб вчилася враховувати інтереси інших людей».

За кожним із цих формулювань приховуються різні цінності. Очевидно, що аргумент «слухняність потрібна, щоб дитина не заважала дорослому» не має на увазі цінності розвитку дитини, й буде зарахований до формулювань, що припускають цінності «зручності» дорослого; а другий аргумент – до формулювань, у яких вміщуються цінності розвитку дитини.

Подібним чином обговорюються й інші якості дитини, поки учасники не навчаться вбачати й аналізувати цінності, що стоять за ними.

2-й етап. Аналіз методів виховання

Ведучий пропонує знову повернутися до якості «слухняність» і на конкретних прикладах обговорити, як зазвичай дорослі добиваються слухняності в різних ситуаціях.

При цьому він або хтось із учасників записує всі названі групою варіанти.

Наприклад: ставлять в куток, лякають, позбавляють розваг, солодощів, подарунків; сварять, лупцюють, читають нотації, намагаються вговорити, перемикають увагу, ображаються, застосовують ігрові прийоми тощо.

Після того як всі учасники тренінгу висловляться, ведучий пропонує проаналізувати виділені способи з погляду їхнього значення для розвитку особистості малюка.

Для цього спочатку він пропонує представити і розповісти, що переживає дитина у разі негативних впливів дорослого, таких як фізичне покарання, окрики, нотації, позбавлення задоволення тощо, записуючи всі висловлювання в лівій частині аркуша.

Це можуть бути: приниження, страх, провина, відчуття, що її не люблять, нехтують, горе. відповідна агресія, розгубленість тощо.

Потім ведучий пропонує провести таку саму роботу стосовно позитивних впливів дорослого. таких як «умовити, пояснити, домовитися, перемкнути увагу».

Висловлювання учасників записують у правій частині аркуша. Наприклад:

  • не відчуває приниження, образи, страху, не втрачає контакту з дорослими;
  • отримує позитивні зразки дій;
  • проявляє власну ініціативу;
  • зберігає позитивне самовідчуття тощо.

На замітку ведучому. Ведучий має враховувати, що опис переживань дитини може становити труднощі для багатьох педагогів і батьків.

Тому він за допомогою навідних запитань, підказок, звернень до власного досвіду учасників допомагає назвати якомога ширший спектр можливих станів і переживань дитини.

Таким чином ведучий поступово підводить учасників групи до думки, що такі прийоми. як покарання, окрики, позбавлення спілкування, спроби налякати дитину принижують її гідність, позбавляють довіри до дорослого, примушують відчути себе непотрібною, у занепаді і. врешті-решт, можуть стати джерелом невротичних реакцій.

3-й етап. Моделі особистісного розвитку дитини

Цей етап можна проводити у формі лекції, бесіди, дискусії залежно від рівня підготовки аудиторії.

Ведучий розповідає про те, як різні виховні стратегії спричиняють різні моделі особистісного розвитку дитини. Фундамент особистості закладається в ранньому віці й багато в чому визначає її особливості в наступні роки життя.

Реалізація принципів авторитарної педагогіки сприяє накопиченню у дитини негативного досвіду контактів з дорослими, формує недовіру до світу, низький рівень ініціативності, допитливості, невпевненість у собі. гальмує розвиток творчих здібностей.

Навпроти, наслідування принципам особистісно орієнтовної педагогіки сприяє накопиченню у дитини позитивного досвіду спілкування з дорослим, дає Ти можливість розвити ініціативність, активність, пізнавальні здібності» впевненість у собі, доброзичливе ставлення до навколишніх.

Далі, залежно від того. які проблеми були порушені на попередніх етапах тренінгу, ведучий обговорює їх з погляду спільних закономірностей психічного і особистісного розвитку дитини. У цьому випадку доречно обговорити проблему слухняності. Ведучий пояснює, що дитяча неслухняність часто має під собою важливий психологічний зміст.

У ранньому віці діти часто використовують неслухняність для визначення меж дозволеного. для залучення уваги дорослого до себе в тому випадку, коли його бракує.

Наприклад. Малюк підходить до мами. тримаючи в одній руці соску, а в другій черевик. Вже знаючи, що дорослий не дозволяє брати черевика до рота. малюк підносить його до рота і лукаво дивиться в очі дорослому.

Почувши «не треба», він посміхається і бере до рота соску. Так може продовжуватися кілька разів і з різними предметами. У подібних випадках дорослий має зрозуміти, що дитина не дражнить його, а з’ясовує межу дозволеного.

Покарання тут недоречні. Краще відвернути увагу дитини й запропонувати їй спільну гру.

Часто проблема неслухняності постає через недооцінку батьками й вихователями властивого дітям прагнення до пізнання навколишнього предметного світу. Багато батьків замість того. щоб забрати невідповідні предмети із зони досяжності дітей і заповнити її іграшками й безпечними предметами, вдаються до обмежень, заборон. Тим самим вони гальмують розвиток у дитини пізнавальної активності й провокують її на конфлікти.

Актуальними для обговорення є й такі проблеми, як упертість, негативізм, агресивність, невміння спілкуватися з однолітками, примхливість, розпещеність тощо. Якщо таких проблем у групі накопичиться дуже багато, вони можуть стати темами наступних тренінгів і бесід.

Залишити відповідь

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.