«Умови духовного виховання дітей дошкільного віку»

«Умови духовного виховання дітей дошкільного віку»

Чим раніше почнеться ця робота, тим ефективнішою вона буде, адже діти набагато ближчі до Бога, ніж дорослі, Чистота і безпосередність малюка засвідчують зверненість дитячої душі до Творця. На наявності у дитини релігійного Інстинкту, Божественного начала і мають грунтуватися її духовне виховання, духовний розвиток.

Умови духовного виховання дітей дошкільного віку:

  • зберегти в дитячій душі Божественну благодать, закладену від народження довіру до Господа, прийняття Мого Законів, А коли малюк усвідомить своє буття, його треба навчати не тільки зберігати благодать, а й збільшувати її дари, жити за Божими Законами.

підтримувати в дитині духовне начало. Дух є подих Бога в людині.

Він освітлює життя, дає всьому сущому силу, потрібну для того, щоб набути духовності. Дієвість Духа виявляється у страсі Божому (у відповідності з розумом), у совісті (у відповідності з волею) і в молитві (у відповідності з почуттями). Страх Божий народжує молитву та очищує совість. Совість — це внутрішній закон, який допомагає людині судити про позитивне чи негативне у своїх учинках, поведінці, про міру їх чесності та справедливості.

  • прилучення дитини до Божественного щастя на землі якомога раніше, коли дитина ще нічого не знає про зло, є чистою і довірливою.
  • показувати красу природи, створеної Господом слухати духовну музику,
  • читати високохудожні літературні твори.

вчити дитину радіти життю, кожному новому дню, і щиро дякувати Богові за все.

  • дитину треба якомога раніше навчити прагнути до Правди І Добра, творити їх,

уникати й соромитися зла і неправди, виховувати на засадах справедливості, милосердя.

  • дорослі мають бути прикладом для дітей, робити добро самі й спрямовувати малих на такі його прояви, як чемність, співчуття, милосердя, поступливість, терпіння,

— читання Біблії. Для читання дітям краще використовувати ілюстровану дитячу Біблію.

Дитину змалечку слід навчати таких християнських чеснот, як покора, скромність, щедрість, чесність, наполегливість, доброзичливість, поміркованість, справедливість, лагідність, працьовитість, вірність, довіра. А також застерігати від таких гріхів, як нечесність, гордість, гнів, заздрість, крадіжка, наклепництво, пліткарство, непослух, розбещеність, обжерливість тощо. Добре, коли дитина вивчить напам’ять вірші з Послання до Галагів, в яких апостол Павло згадує про «плоди Духа». Це «любов, радість, мир, довготерпіння, милосердя, доброта, віра, покірливість, здержливість». У Біблії подано десять Заповідей Божих, перші чотири з яких указують, яким має бути наше ставлення до Бога, у решті Заповідей ідеться про наші взаємини з ближніми. Постає закономірне питання, ж організувати духовне виховання дошкільнят на засадах християнської педагогіки, враховуючи те, що освіта в Україні має світський характер.

Є кілька шляхів здійснення духовно-релігійного виховання малюків і дошкільнят. Перший і найголовніший з них: створення сімейного осередку духовності. Для цього дитяча Біблія має стати настільною книгою в родині. Яскраві й доступні ілюстрації до біблійних текстів не можуть не привернути увагу дитини, не викликати в неї нескінченних запитань, відповіді на які містяться в Біблії. Відомо, що дитину досить рано, уже в 3-4 роки цікавить походження людини й Всесвіту. Допитливість синів і доньок батьки можуть задовольнити за допомогою доступного переказу історії творіння, поданого в дитячій Біблії. Саме в родині дитина має навчитися Молитви Господньої «Отче наш». Важливо пояснити значення кожного слова молитви, щоб дитина промовляла їх свідомо і щиро.

Кожна дитина має усвідомити, що молитва — це наша розмова з Богом. Бог — наш небесний Отець, а ми Його діти. Ми щиро любимо Його. А діти, які люблять свого Отця Небесного, люблять і розмовляти з Ним. Ось чому ми молимося. V молитвах ми прославляємо Бога як нашого Творця, дякуємо за все, що Він нам лає. та просимо про найсокровенніше.

Саме батьки повинні пояснити дитині, що молитися треба часто — вранці та ввечері, перед навчанням і після, перед будь-яким заняттям, роботою, їдою, у скрутних ситуаціях, дякуючи Богові і просячи Його допомогти діяти правильно, чесно.

Другий шлях сенсибілізації духовного розвитку дошкільнят — це вивчення Біблії в недільних школах, що працюють при церквах і християнських організаціях, в гуртках у дошкільних закладах, школах, Позитивний досвід роботи таких гуртків для малят склався в багатьох регіонах України, зокрема на Одещині. Для дітей створено яскраві релігійні підручники і навчальні посібники, розраховані на 36 уроків. Вони розкривають дітям у доступній для них формі сторінки Слова Божого. Ось лише деякі назви тем уроків: «Біблія —Книга Життя», «Бог —Творець Світу», «Добро і Зло», «Любов Ісуса до дітей», «Живи за Заповідями Бога», «Ісус —Добрий Пастир», «Ісус навчає, як треба молитися».

Розпочинається такий урок здебільшого з розгляду ілюстрацій та читання дітям доступної і цікавої розповіді з конкретними висновками. Наприклад: запам’ятай християнські чесноти і гріхи, плоди Святого Духа і Заповіді Божі. На кожному уроці дітям пропонують завдання різного типу: запитання, вправи, бесіди, розігрування морально-етичних сценок, спів духовних пісень, розмальовки. Дають дітям і домашні завдання: вивчити напам’ять віршики, коротенькі дитячі молитви.

Заняття у цих гуртках відбуваються у присутності батьків або з їхнього дозволу. В цьому ми вбачаємо можливість поєднати перший і другий шляхи духовного виховання дитини. Третій шлях духовного виховання дітей — це прилучення вихованців дошкільних закладів до державних релігійних свят, таких як Різдво Христове, Великдень. У процесі підготовки до Свята вихователька зачитує оповідання з дитячої Біблії, з релігійних підручників, складених за змістом Слова Божого, показує Ілюстрації. Діти виконують різні види практичних робіт: розмальовують писанки, готують костюми до християнських свят, іграшки для різдвяної ялинки, подарунки для рідних. Тут теїзм, за С. Русовою, виступає і  в усій своїй красі і відповідає тому настрою дітей, в якому зливаються естетичне, духовне і релігійне». Усе це має проходити в дошкільному закладі вільно, природно, без примусу, невимушено. Та найбільший емоційний заряд отримують від святкового дійства. У нас, українців, — писала С. Русова, — релігія ше дуже пов’язана з любов’ю до природи, як у кожного народу-хлібороба, і тим вона близька дитячій душі, дає глибокі переживання невимовної краси. При цьому важливо, щоб малята усвідомлювали: Творцем прекрасної природи є Господь. Радіючи її красі, приймаючи дари лісів, морів, луків, збираючи врожай, ми дякуємо Господу, який дав нам усе це. ‘»І тоді линуть подячні співи до самого неба і маленькі рученята простягають вгору свої пучечки-букетики з усяких трав», — образно писала С. Русова.

В дошкільному закладі доцільно також проводити групові заняття у формі бесід на морально-етичні теми, які, також прилучають дітей до християнських чеснот. Отже, релігія для дитини поєднується з естетичними й етичними переживаннями. Соціальний бік релігійного виховання виступає у спільних християнських святах. Настрій дитини, в якому поєднуються релігійне, естетичне і національно-патріотичне почуття, може стати грунтом для розвитку в неї високої Ідейності та любові до свого народу.

Залишити відповідь

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.