Як готувати дитину до школи

 

Підготовка дитини до школи – це тривала виховно-освітня робота, завдяки якій майбутній першокласник набуває всі необхідні якості для навчання та шкільного життя в суспільстві однолітків. Вона охоплює широке коло питань і не обмежується тільки прищепленням дитині суми знань, умінь і навичок. Головне – це психологічна готовність до навчання, працьовитість, дисциплінованість, досить висока розумова і фізична працездатність, найпростіші навички самоорганізації навчальної діяльності, вміння будувати відносини як з однолітками, так і з учителем.

Ясла-садки – хороший підготовчий етап до життя в шкільному колективі. Тут з дітьми проводяться різноманітні заняття, малюки поповнюють свої знання, формують ідеї, смаки.

Підготовку дитини до школи рекомендується проводити в ігровій формі. Головна цінність ігор в тому, що вони вимагають фізичних і розумових зусиль, формують характер дитини, привчають її прагнути до перемоги, вміти без зневіри приймати поразку. Підходить будь-яка правильно організована гра. Складання кубиків вимагає спритності, конструювання – кмітливості, гра в шахи привчає до концентрації уваги, тренує пам’ять, жвавість розуму.

В іграх проявляється прагнення дитини до самоствердження (один швидше бігає, інший спритніше стрибає, третій влучно кидає м’яч і т. д.). Кожен прагне показати те, що вміє, отримати визнання однолітків. Для дитини надзвичайно важливо бути прийнятою в колективі як рівню, здібності якої знають і цінують.

Гра ставить дитину перед необхідністю дотримуватися її правил, підпорядковувати своє особисте колективу, стримувати нетерпіння, бути дисциплінованим. У грі в усій повноті розкриваються і шліфуються риси особистості дитини, тому що гра для неї – це і навчання, і праця, і форма виховання, і своєрідна школа почуттів, на які впливає узята в грі роль.

Вживаючись в неї, дитина проявляє доброту, увагу, ласку, чуйність, ввічливість чи, навпаки, жорстокість, грубість. Тому краще, щоб дитина брала позитивні ролі, набуваючи позитивний моральний досвід.

Надзвичайно важливо для дитини, – її вміння бути самостійною. У першу чергу, вона повинна без допомоги і досить швидко одягатися і роздягатися, інакше будуть труднощі з перевдяганням на уроках фізкультури. Майбутній першокласник повинен самостійно вмиватися, регулярно чистити зуби, прибирати свою постіль, тримати в порядку іграшки і книги. Важливо, щоб він вмів добре володіти олівцем, ножицями, хоч трохи малювати, ліпити, користуватися клеєм. У процесі придбання цих навичок розвиваються тонкі рухи пензля, що полегшує навчання письму. Корисно залучати малюків до творчої ручної праці (робити іграшки-саморобки, подарунки до свят близьким людям), яка сприяє розвитку уваги, вдосконаленню координації рухів. Такі діти найбільш підготовлені до навчання в школі.

Слід домагатися, щоб діти завжди доводили до кінця розпочату роботу. Якщо малюки бачать, що дорослі серйозно ставляться до їхніх справ, то і у них підвищується відповідальність за підсумки своєї трудової діяльності. Коли в процесі праці дитина намагається докласти значних зусиль, успішно долає труднощі, що зустрічаються, її корисно похвалити. Об’єктивна оцінка результатів діяльності допомагає дитині і надалі проявляти зусилля, виробляє у нього правильне ставлення до заняття як серйозної справи. Все це позитивно позначиться при навчанні в школі.

Необхідно загострювати увагу дітей на значенні колективної праці, показуючи її переваги. І найголовніше, дитина повинна зрозуміти, що всяка праця корисна і до результатів людської праці потрібно ставитися дбайливо. Важливо вселити майбутньому школяреві, що добре працювати і виконувати доручену справу можуть лише ті люди, які їй навчені і продовжують постійно вдосконалювати свої знання та навички, і тим переконати його в необхідності і значенні навчання.

Не менш важливо виробити у майбутнього школяра посидючість, особливо у дітей, що відрізняються надмірною рухливістю. Для цього доцільно залучати їх до справ і ігр, що вимагають зосередженості. Хороші для цієї мети шахи, шашки.

Щоб викликати інтерес до гри, дорослому можна дозволити обіграти себе. Це дасть можливість дитині відчувати задоволення від гри і потягнутися до неї. Але надалі, коли у юного гравця з’явиться смак до гри, треба дати відчути йому, що вигравати не так вже й легко, оскільки відсутність зусиль знижує інтерес.

Основними результатами цілеспрямованої освітньої роботи з дітьми має бути сформованість таких компонентів готовності:

1) фізична (загальний стан здоров’я, відповідність антропометричних параметрів розвитку організму вікові дитини, оптимальний рівень рухової активності, достатній розвиток дрібної моторики);

2)мотиваційна (наявність у дитини прагнення до навчання, бажання бути школярем та отримувати нові знання, достатньо високого рівня розвитку пізнавальної діяльності та адекватного сприйняття нових соціальних умов тощо);

3)комунікативно-мовленнєва (сформованість необхідного мінімуму комунікативних здібностей, наявність достатнього рівня розвитку фонематичного слуху, правильної звуковимови і літературного мовлення, багатого словникового запасу тощо);

4)емоційно-вольова (здатність дитини регулювати свою поведінку в різних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, давати адекватну самооцінку власним діям, довільність психічних процесів, початкова сформованість таких базових якостей особистості, як самостійність, дисциплінованість, відповідальність тощо.);

5)інтелектуальна (загальна обізнаність дитини про навколишній світ та світ власного «Я», наявність достатнього рівня розвитку пізнавальної діяльності, окремих пізнавальних психічних процесів: пам’яті, сприймання, мислення, уяви, уваги, — логічних операцій: узагальнення, порівняння, класифікація, серіація тощо, — володіння спеціальними вміннями і навичками, необхідними для подальшого навчання у школі);

6)соціально-моральна (формування перших етичних інстанцій, уміння спілкуватися з однолітками й дорослими, засвоєння соціальних норм поведінки).

Створення умов для повноцінного фізичного розвитку

Особливий акцент під час здійснення освітньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку з фізичного розвитку пропонуємо робити на вирішенні таких завдань, як-от: формування основ здорового способу життя, міцних культурно-гігієнічних і рухових навичок та якості їх виконання, задоволення потреби в щоденній руховій активності, інтересу до занять фізкультурою і спортом.

Однією з умов забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку є створення відповідного спортивно-фізкультурного розвивального середовища, а саме: використання різноманітного устаткування та інвентарю, формування дитячих інтересів до рухів і рухової діяльності, забезпечення рухової активності в процесі проведення організаційних форм фізичного виховання, організація самостійних ігор дітей у повсякденному житті, організація активного відпочинку дітей. Крім того, значну увагу варто приділяти розвиткові крупної та дрібної моторики дитини, адже недостатній рівень її сформованості, недосконале володіння м’язами тіла часто стає головною причиною неуспішності дитини під час навчальної діяльності у школі, зокрема під час уроків письма, трудового навчання, фізичної культури. Щоб зарадити цьому, доцільно під час організації рухової активності дітей старшого дошкільного віку використовувати багато рухливих та спортивних ігор, фізичних вправ, спонукати їх до занять плаванням, їзди на велосипеді, роликах, санчатах, гри в футбол, теніс, бадмінтон та ін. Задля розвитку дрібної моторики руки залучати дітей до ліплення; малювання, аплікації, конструювання, вчити штрихувати, розмальовувати різні фігури й контури, працювати з мозаїкою, пазлами, виконувати прості письмові вправи та ігрові завдання тощо.

Забезпечення достатнього рівня розвитку пізнавальної сфери

Забезпечуючи інтелектуальний розвиток майбутніх першокласників, особливу увагу треба приділяти вирішенню таких питань, як-от: подальший розвиток пізнавальних процесів (сприймання, пам’ять, мислення, увага, уява), формування цілісної системи уявлень про природне довкілля, предметне та соціальне середовище, власне «Я» та здатності до використання цих знань у практичному житті в різних ситуаціях; розвиток пізнавальних здібностей (здатність аналізувати, робити умовиводи, узагальнювати, порівнювати, встановлювати прості зв’язки між явищами і предметами); вправляння у використанні початкових логічних прийомів, формування елементарних математичних понять (про множини, числа, кількість, форму, розмір предметів, часові та просторові ознаки тощо). Задля вирішення цих завдань пропонуємо давати дітям змогу проявляти свою пізнавальну активність, залучати їх до спостережень, експерементально-дослідницької та практичної діяльності, до ігор з дидактичною спрямованістю, читати разом книжки, відвідувати музеї тощо. Добре розвивають розумові здібності старших дошкільнят різноманітні конструктори, головоломки, ребуси, інші логічні завдання. Лише інтерес та бажання самої дитини мають бути основним ключем до успішного пізнавального розвитку.

Формування соціально-моральної компетентності майбутнього школяра

Серед головних завдань соціально-морального виховання дітей старшого дошкільного віку мають бути: створення сприятливих умов для становлення соціальної компетентності майбутнього школяра; формування вміння орієнтуватися у реальних соціальних умовах життя і пристосовуватися до нових незвичних вимог; виховання потреби у спілкуванні з однолітками й дорослими; формування системи знань про правила моральної поведінки та етичні цінності, дієвих моральних почуттів та вольових рис характеру, вміння контролювати та оцінювати власні дії на практиці тощо.

Соціально-моральний розвиток старшого дошкільника значною мірою залежить від середовища, в якому живе і діє дитина. Як показує практика, не всі діти 5-6 років відвідують суспільні установи (дошкільні навчальні заклади, центри розвитку, підготовчі курси тощо.), де є сприятливий простір для розвитку колективних взаємин з іншими людьми, що і зумовило потребу в залученні старших дошкільнят до обов’язкової дошкільної освіти. Зрозуміло, що перший соціально-моральний досвід дитина отримує в родині, але ж набути навичок рівноправного спілкування з однолітками, навчитися обмежувати свої бажання, співвідносити власні інтереси з інтересами інших дітей, проявляти моральні почуття стосовно довколишніх, що є вкрай необхідним у майбутньому шкільному житті, можна лише в колективі. З цією метою радимо педагогам і батькам частіше залучати дітей до спільної діяльності, виготовлення колективних робіт, групових екскурсій, розваг, створювати спеціальні соціальні ситуації, широко використовувати бесіди, спостереження, читання художніх творів, бути прикладом для наслідування у поведінці і головне — давати дітям змогу виявляти свої моральні почуття та позитивні емоції на практиці.

Забезпечення достатнього рівня сформованості мовленнєвої компетентності

Важливість мовленнєвого розвитку зумовлюється тим, що саме в житті дітей старшого дошкільного віку особливого значення набуває спілкування з однолітками та дорослими, яке є необхідною умовою становлення соціальної компетентності майбутнього школяра. Ефективність мовленнєвого розвитку 5(6)-річних дітей залежить від вирішення таких важливих завдань, як-от: удосконалення фонематичного слуху, звуковимови і літературного мовлення; збагачення словникового запасу за різними сферами життєдіяльності; формування передумов грамотності, ознайомлення з літерами української абетки та звуковим аналізом слів; подальший розвиток і вдосконалення зв’язного мовлення та комунікативних здібностей. Також важливість розвитку мовлення обумовлена тим, що у процесі шкільного навчання використовується більшість словесних методів і прийомів, яка вимагає певного рівня розвитку і словесно-логічного мислення. У зв’язку з цим радимо педагогам сприяти мовленнєвому розвитку в усіх формах життєвої активності дитини, з цією метою використовувати різні види ігор, словесні вправи, розв’язання проблемних ситуацій, створення міні-розповідей, міні-віршів, читання творів художньої літератури, поєднання переказу з малюванням, спостереженням, руховою активністю тощо. Все це забезпечить становлення мовлення старшого дошкільника як головного засобу спілкування.

Розвиток особистісних якостей, необхідних для успішного шкільного навчання

На основі збагачення практичного і теоретичного досвіду дитини старшого дошкільного віку радимо сприяти розвиткові таких вкрай важливих у майбутньому шкільному житті особистісних якостей, як уміння самовизначатися, відповідати за свої вчинки, проявляти творчу ініціативу, здійснювати самостійний вибір, варіювати зміст і форму виконання завдань, виховувати потребу в нових враженнях, креативності.

Розвиваючи самостійність, педагогам варто акцентувати на формуванні вміння діяти незалежно від допомоги дорослого, покладатися на власні сили, здатності обстоювати свою думку, усвідомлення значення власної активності у життєдіяльності тощо. Така важлива якість особистості, як працелюбність, передбачає формування у старшого дошкільника інтересу до праці, розуміння її значення у житті людини, здатності до цілеспрямованої трудової діяльності та планування своїх дій. З цією якістю тісно пов’язана відповідальність, яка вимагає формування у дітей усвідомлення значущості власної діяльності та поведінки для інших, правильного поводження в різних життєвих ситуаціях, уміння додержувати власного слова. У подальшому шкільному житті вона виступає морально-етичним регулятором міжлюдських взаємин, стимулятором активної діяльності молодшого школяра.

Внаслідок формування зазначених вище якостей особистості 5(6)-річна дитина може самостійно себе обслужити, доглядати за своїми річна дитина може самостійно себе обслужити, доглядати за своїми речами, виконувати нескладні доручення, мати певне коло постійних обов’язків і відповідально до них ставитися.

На підготовчому до школи етапі значну роль відіграє ще така особистісна якість, як креативність, з якою пов’язано формування потреби та вміння неординарно, творчо ставитися до різних сторін життя. Вона виявляється у пошуку різних оригінальних підходів до вирішення завдань, у проявах дитячої фантазії і бажання експериментувати. Головне — допомогти дитині збалансувати творчу уяву зі здатністю використовувати її у реальному житті. Задля цього треба надавати старшим дошкільнятам більшої самостійної активності, можливості займатися дослідно-експериментальною, зображувальною, конструктивною, музичною, театралізованою, мовленнєвою діяльністю відповідно до їх внутрішньої потреби, а не за розкладом. Розвиткові креативності дошкільника також сприятиме використання у практичній роботі цікавих завдань: добери синоніми, антоніми; знайди нові способи розв’язання ситуації; розкажи про той самий предмет по-різному; зіграй несхожі ролі; уяви себе чарівником або неживим предметом (хмаринкою, шафою, машиною тощо); намалюй тварину, якої не існує в природі; зміни звичний сюжет казки; вигадай власну пісню тощо.

З огляду на все вище зазначене, в центрі уваги справжніх дошкільних педагогів і турботливих батьків має бути забезпечення кожній дитині перед вступом до школи мінімального освітнього ядра та створення передумов для її безболісної адаптації до нового соціального середовища. При цьому не варто вдаватися до надмірної інтенсифікації інтелектуального розвитку (навчання читанню, письму, лічбі), до чого останнім часом схиляються окремі педагоги і батьки, мотивуючи це необхідністю якісної підготовки дитини до школи. Важливо посилити саме ціннісні аспекти фізичного, соціально-морального, мовленнєвого розвитку, приділити увагу формуванню мотивів пізнавальної діяльності, розвитку інтелектуальних почуттів та вмінню суспільної взаємодії.

Залишити відповідь

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.