Рубрика консультації для батьків

Ми живемо в певній системі цінностей, вважаємо щось нормальним, а щось ненормальним. Коли наші моральні цінності вступають в протиріччя з поглядами інших людей, такі ситуації починають висмоктувати нашу психологічну енергію. Також моральне виснаження настає, коли ми не можемо прийняти обставини.

Ми можемо протидіяти моральній втомі лише прийняттям правди. Інколи потрібно звернути увагу на конструктивне мислення та прийняти, що наші погляди — не завжди найбільш правильні...

      Поруч із нами ростуть незвичайні діти, їх називають «дітьми дощу»: вони грають з предметами не так, як більшість, вони радіють іншому. Для них не існує норм і правил, звичних для нас, їм незрозуміло і нецікаво те, що роблять звичайні дівчатка та хлопчики. У них свій, закритий для сторонніх світ, але їм дуже потрібна наша допомога, підтримка і розуміння.

Аутизм (розлади аутистичного спектру (РАС) – це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебіч...

Нині батьки дедалі частіше замислюються: «Чи потрібно віддавати дитину в дитячий садок?». Адже коли є альтернатива: няні, бабусі чи мама готова побути з дитиною вдома, – батьки починають ретельно зважувати всі «за» і «проти».

 Тож чому варто віддавати дитину в дитячий садок?

• Порядок і манери. У дитячому садку діти навчаються хороших манер і суспільного порядку: вітатися, використовувати слова подяки, прощатися. Не всі батьки приділяють цим умінням достатньо уваги...

Лялька – це іграшка, з якою грають «в життя». Вона вчить відтворювати стереотипи жіночої поведінки: догляд за дитиною, її  годування, вкладання спати і інші дії, які в звичайному житті спрямовані на самого малюка. В іграх з ляльками відпрацьовуються і моральні моделі поведінки: ляльки ввічливо знайомляться один з одним або б’ються, ляльку може бути шкода, вона може погано себе поводити і т.п.

До того ж гра в ляльки – найсильніший засіб психологічної підтримки для ...

• 
• Не забирайте у дитини девайс. Вона сприйме це як агресію, порушення особистих меж, приниження. Крім того, різке зникнення об’єкта залежності без будь-якої заміни може мати різко негативні наслідки.
• Зменшуйте час «спілкування» з девайсом поступово...

• 
• Пам’ятайте, що більшість страхів дитини зумовлені віковими особливостями і є тимчасовими. Але це лише за умови, щ дорослі правильно ставляться до їх появи. Саме тому ніколи не соромте дитину, не смійтеся і не сваріть, якщо вона чогось боїться.
• Ніколи не обговорюйте дитячі страхи у присутності сторонніх людей. Дитині це може бути неприємно. У результаті вона перестане вам довіряти й наступного разу вже не захоче поділитися своїми переживаннями, а триматиме їх у собі...

Як подарувати дитині справжнє свято?

1. Прийміть вибір дитини не брати активну участь в святах, ранках чи конкурсах. Прийміть та не заперечуйте її почуття.

2. Не змушуйте дитину виступати. Оскільки, не відчуваючи напруги, малеча може розслабитись і почати отримувати задоволення від свята, адже дитина навіть не беручи участь в дійствах, спостерігає, бере своє, вчиться чомусь, переживає за інших і з іншими.

3. Будьте на боці дитини, коли вона...

Ні, мене першу … обіймати, годувати, збирати в дорогу, вкладати спати, та що завгодно! Аби першу!
Знайоме, мами?
Ось і нам знайоме. І що тут важливо?
Якщо дітей весь час зрівнювати, то вони будуть зводити рахунки.

Але Ні. Так не буде!
– Мама, ти завжди вкладай мене першу, а не Машу!
– Ні, Софія. Я не буду вкладати тебе першою. І Машу – не буду вкладати першою. Першою я буду вкладати завжди ту з вас, котра хоче спати! А коли ви обидві будете хотіти спати – то я буду вкладати вас одночасно! Відразу обох. Так само з годуванням. Першою годую ту, яка голодна...

    А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

    Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.

    В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.

    Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

    Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

    Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час...

«Головна думка при спілкуванні: дитина – рівна нам людина. Так просто. Але визнання цього привертає душу дорослого і дає щастя дітям»  (С.Соловейчик)

Будь-який сильний тиск сприймається  дитиною, як примус і викликає «ефект бумеранга» – протидію. Що ж робити? Змініть стиль свого спілкування, а саме:

Починайте говорити з дитиною не з слова «ТИ» а з слова «Я»

Наприклад: «Ти повинен прибрати свої іграшки» замініть на «Мені не подобається, якщо іграшки розкидані»...