Використання поетичного слова у словниковій роботі з дошкільниками
Під час роботи з дітьми дошкільного віку Петуніна Людмила Миколаївна звернула увагу на те, що діти складають здебільшого однотипні речення, повторюють відповіді один одного та уникають поширених і складних речень частіш все тому, що у них в активному та й у пасивному словнику не вистачає слів, щоб висловити свою думку, розповісти про свої почуття, про своє відношення до обраного об’єкту.
Її зацікавила можливість використання поетичного слова з метою активізації мовленнєвої діяльності дітей та поповнення словникового запасу. Адже саме через красу слова ми можемо більш повноцінно сприймати оточуючий нас світ, відчувати його неповторність, відкритість, довірливість і, водночас, незахищеність…
Основну увагу під час роботи з поетичним словом педагог приділяє збагаченню словникового запасу і, насамперед, віршуванню, вмінню добирати рими, епітети , порівняння. Для цього розробила систему роботи для дітей дошкільного віку, в якій пропоную поетичне слово використовувати комплексно, послідовно, за етапами.
І етап – пасивний (молодший дошкільний вік)
ІІ етап – формуючий (словотворчий) (середній дошкільний вік)
ІІІ етап – мовленнєво – творчий (старший дошкільний вік)
І етап розпочинається з І молодшої групи.
На першому етапі своєї роботи Людмила Миколаївна ставить перед собою завдання поповнити, поглибити, розширити пасивний словник дітей молодшого віку. Найголовнішим при цьому є принцип багатоканальної діяльності, тобто залучення до дії найбільшої кількості аналізаторів дитини.
Спочатку малята називають окремі слова, потім утворюють речення з двох-трьох слів, а надалі у спілкуванні використовують більш складні речення.
З раннього віку привчає дітей брати активну участь у невимушеній розмові, бесіді, відповідати на запитання за змістом художнього твору, картини, а також самим ставити запитання. Також залучає малят до спільної розповіді за змістом вірша, за ігровою ситуацією, при розповіданні казок тощо. Вивчає з малюками вірші-потішки, колискові, забавлянки.
Починає з того, що пропонує дітям слухати якомога більше віршів і пісень, розучуює ті, які найбільше сподобалися.
Вірші читає у супроводі наочності, яка стимулює дітей виконувати окремі дії, повторювати слова, вирази. Наприклад, перед читанням вірша Г.Бойка «Кізонька» діти розглядають іграшкову кізку. Потім читає вірш. Діти повторюють слова «кізонька-козуля», промовляють: «Пий, пий водичку».
Поступово залучає малят до промовляння окремих слів вірша. Вірші українських поетів використовує під час дидактичних ігор. Наприклад, дидактичну гру «Покладемо ляльку спати» розпочинає читанням вірша Г.Бойка «Захотіла Мілочка спати». Пояснює, що до них прийшла дівчинка Мілочка, вона дуже хоче спати. Пропонує покласти її спати й заспівати колискову.
У молодшому віці перевагу надає суміжному мовленню, коли дорослий починає фразу, а дитина її закінчує. Для цього використовує іграшки, ілюстрації. Заняття проводить підгрупами по 3 – 5 дітей. Незалежно від ступеня підготовки дитини, результат складання розповіді завжди позитивний і малюк задоволений своєю успішністю та бажає придумувати знову.
У другій молодшій групі більше уваги приділяє монологічному та діалогічному мовленню. На заняттях і в повсякденному житті з малятами проводить ігри: “Знайомство”, “Зустріч”, “Сім’я”, “Дитячий садок”, “Телефонна розмова”.
Заохочує дітей до вживання слів вітання, подяки, вибачення, запитання, прохання, повідомлення.
Навчає відповідати на запитання кількома реченнями за текстом знайомого оповідання, казки, вірша, за змістом творів. Вправляє малят за допомогою дорослого складати спільну розповідь про певний предмет, іграшку. За допомогою навідних запитань залучає дітей до переказу знайомих творів.
Протягом дня створює умови для стимулювання дитини до розвитку пояснювального мовлення.
Вихователь впевнилась, в цей період доречно розпочати застосовувати метод наочного моделювання , який полегшує процес вивчення дітьми віршів, загадок. Так під час заняття «Осінь, осінь вже прийшла», діти за допомогою схематичних зображень пригадують вірш, який вивчили раніше. Спочатку проводить попередню роботу по утворенню множини дієслів та вводить символи для їх запису на основі уже відомих дитині раніше схематичних позначок.
Наприклад :
– Ви знаєте, котик сказав , що йому дуже соромно, але він забув віршика якого ми вивчили. Нагадайте йому будь-ласка (заслухати 3-4 дітей).
Л. Лежанська
Плаче котик на морозі
Плаче котик на морозі,
Бо йому померзли ноги.
– Ходи, котику, до хати,
На лежанці будеш спати.
Основну увагу під час роботи за методом наочного моделювання приділяє збагаченню словникового запасу і, насамперед, вмінню добирати епітети та порівняння. Діти дізнаються про ту чи іншу ознаку об’єкта за допомогою різних органів чуття. Саме на це пропонує звернути увагу дітей за допомогою спеціальних символів.
Уже на цьому етапі допоміжні символи стимулюють мовленнєву активність дітей і дають можливість активізувати весь словниковий запас відомий дітям раніше та доповнити його новими, рідко вживаними словами-ознаками.
ІІ етап – словотворчий – діти мають вже певний словниковий запас, досвід утворення нових слів, простежуються елементи мовленнєвої творчості. На цьому етапі діти вдосконалюють свої вміння та навички, спроможні самостійно добирати епітети, метафори тощо.
На ІІ етапі, починаючи з середньої групи, педагог широко використовує творчі завдання, які підводять дітей до елементарного усвідомлення художньої форми фольклорних творів. Використовує загадки, побудовані на порівнянні, запереченні, зіставленні. Дітей тренує у самостійному доборі засобів художньої виразності. Використовує нові фольклорні жанри: скоромовки, примовки, жарти, прислів’я.
Під час занять, бесід, розглядання предметів, картин, іграшок, прослуховування художніх текстів, спостережень на прогулянці,Людмила Миколаївна пропонує дітям різні логічні вправи, створюю ситуації пошуку слова яке звучить:
- Назвати слова, що закінчуються на «-ок» (пісок, лужок, грибок, лісок…).
- Назвати два слова з однаковим останнім звуком (килимок–сік, сом–дім).
- Назви яких предметів починаються на [К]? (кубик, кущ).
- Назвати слова в яких немає звука [Н] (стіл, дім, лист).
- Корисні вправи на словозмінення та словотворення:
Спідниця – синиця
Спідничка – синичка
Добірку подібних дидактичних вправ «Один – багато», «Слова короткі та довгі», «Слова – родичі»… постійно поповнює, спираючись на потреби та рівень розвитку дітей. Щоб виконати такі завдання, дитина повинна провести активну роботу подумки. Їй подобаються завдання, що містять щось невідоме і які потім стають зрозумілими. Співвідношення звуків в словах, вміння порівнювати відтінки звучання, співставлення слів, схожих за звучанням розвивають у дітей тонке сприйняття слова. Спочатку просто закріплює окремі закінчення (кашка – пташка, олівець – молодець). Далі діти самостійно підбирають риму до слова. Дієвим способом є придумування римованих чистомовок для дітей.
Лі-лі-лі – відлетіли… (журавлі);
Ра-ра-ра – висока… (гора);
Тан-тан-тан – гайдає вітами… (каштан);
Наприкінці ІІ етапу починає розвивати у малят поетичні здібності. Наприклад, пропонує дітям послухати поетичний твір, відшукати римовані слова, помилуватись милозвучністю твору.
Пропонує до даного складу придумати слова, схожі за звучанням:
ра – нора, пора, кора;
то – тато, свято;
са – коса, роса.
Потім роботу ускладнює, пропонуючи закінчити речення римованими словами:
“У сестрички гарні … щічки” тощо.
«Вірші – помагайлики» – так називає вірші, що супроводжують різні фрагменти життєдіяльності дітей, таким чином, швидко запам’ятовуються, допомагають дітям зосередитися, переключитися на цю чи іншу діяльність.
Дидактична вправа «Яке слово загубилося» – відгадки на віршовані загадки.
«Найрідніша, наймиліша
Всіх вона нас пестить, тішить
Завжди скрізь буває з нами
Відгадайте, хто це? … (мама)
Подібні тематичні загадки можна використовувати кожного дня – хвилинка завжди знайдеться, а користь – велика. Відгадування загадок розвиває кмітливість, уміння зіставляти, порівнювати предмети чи явища і знаходити в них подібність.
На ІІІ, заключному етапі, починаючи з старшої групи, діти вже виявляють власну ініціативу, вільно розпочинають розмову, ставлять різноманітні запитання. На цьому етапі Людмила Миколаївна заохочує дітей до віршування.
У монологічному мовленні діти без зайвих жестів, повторів логічно будують свою розповідь.
Пропонує дітям придумати назву твору, вправляє у вживанні приказок, прислів’їв, вигуків, прямої мови.
Для розвитку креативності та зв’язного мовлення корисні ігри: “На що схожий предмет?”, “Що зобразив художник?”, “Створимо казку разом”, “Смішарики”, “Про що мова?” та інші.
Також подобається малюкам утворювати казку за змістом віршованого твору. Спочатку читає вірш. Ставить запитання за змістом твору. Пропонує вірш перетворити на казку.
Основну увагу в цей період спрямовує на розвиток словесної творчості старших дошкільників. В своїй роботі з цього напрямку використовує два шляхи: 1) дія художньої літератури, тобто таке донесення до дитини літературного твору, яке допоможе їй усвідомити не тільки зміст, але і виразну мову вірша; 2) спонукання до творчої діяльності, постійні вправи в творчості.
Відчуття поетичної мови розвивається шляхом практичних вправ при виконанні творчих завдань. Педагог вправляє малят у вмінні добирати найбільш доцільні для конкретного висловлювання слова. Заохочує дітей до вживання антонімів, синонімів, у вживанні переносних значень та словосполучень, метафор, фразеологізмів.
Придумування епітетів. Придумати визначення до слів: осінь (похмура, дощова, золота, жовта, сумна); сніг (хрусткий, сріблястий, блискучий, легкий); береза (струнка, кучерява, запашна, пухнаста, білосніжна); ліс (дрімучий, білий, сумний, голий і т. д.).
Придумування порівнянь. Спочатку дітям як зразок дає порівняння з літературного твору. («Біла береза під моїм вікном злегка прикривалася снігом, наче сріблом».) Пояснює дітям : «У вірші автор порівнює сніг з сріблом, а ти можеш придумати порівняння до слова сніг» («сніг, як біла скатертина, землю покрив», «сніг пухнастий, як вата», «сніг під ногами хрустить, як сухар»). Таке ж завдання пропонує дітям на слова: береза («берізка струнка, як дівчина», «берізка стоїть, як в білому платтячку»), ліс («ліс повний чудес, як терем-теремок», «осінній ліс красивий, як казка»).
Підібрати синоніми до заданого слова або словосполучення. Завдання : «Підберіть слово, близьке до слова веселий. Якими ще словами можна сказати про веселу людину, яка вона? (радісна, щаслива, співаюча, всміхнена)». Таке ж завдання пропонує на слова: холодний (студений, крижаний, морозний, льодяний); розумний (тямущий, мудрий, кмітливий); веселий ранок (весняний, сонячний, блакитний, хороший, радісний ).
Підібрати антоніми до цих же слів (веселий – сумний, похмурий; холодний – теплий, гарячий; веселий ранок – похмурий , дощовий ).
Для подальшого розвитку поетичних здібностей дає змогу дітям самостійно придумувати римування, вірші. Складання віршів потребує вміння спостерігати, помічати навколо цікаве і незвичне, вміти підбирати виразні слова, а головне потребує вміння римувати. Це особливий творчий процес від якого діти отримують велике задоволення.
Вони вже знають вірші напам’ять, загадки, лічилки, скоромовки, відчувають інтуїтивно риму, ритмічні повтори, красу та мелодійність рідної мови.
Пропонуються наступні вправи:
- «Аплодисменти»
Вихователь називає пару слів, якщо рима є діти повинні плеснути в долоні, якщо слова не римуються – підняти руки вгору .
Торбина – горобина (аплодують);
Стіл – дім (руки вгору).
- «Знайди пару»
Підібрати картинки із зображенням предметів, назви яких римуються.
(починати з 3-х – 5-ти пар)
Мак – рак;
Горобина – картина.
- «Підбери риму»
Дорослий кидає м’яч, називає слово. Хто зловив, відповідає словом, співзвучним з названим.
Зайчик – побігайчик;
Олівець – горобець;
Максим – Вадим;
Яйце – кільце.
Вправи можна ускладнювати, використовуючи слова тільки певної частини мови.
Співають – шукають;
Холодно – голодно.
Ні для кого не є секретом: чим більше дитина знає різножанрових фольклорних текстів, тим ліпше у неї розвинене мовлення. Поетичні твори вчать дитину мислити, розвивати уяву, фантазію, сприяють формуванню моральних якостей.
ВИКОРИСТАННЯ МІНІ – ЗАНЯТЬ
З погляду ефективності застосування поетичного слова, на всіх етапах роботи у своїй діяльності з дітьми Людмила Миколаївна широко використовує міні-заняття, що дає змогу врахувати міру зацікавленості, інтереси дітей. Міні-заняття дають можливість проводити роботу з дітьми індивідуально. Адже міні-заняття не завжди потребує залучення до мовленнєвої чи іншої діяльності всієї групи вихованців, а здебільшого орієнтовані на невелику підгрупу дітей, які виявляють інтерес, готовність до конкретного виду діяльності.
Робота за одним твором – не одноманітне явище, а тривалий процес, що має відбуватися системно і дозовано, аби дитина не перевтомилася і не втратила інтерес. До того ж, такий підхід допомагає дитині вчитися бачити нове у знайомому, дивитися на один об’єкт з різних кутів, помічати деталі і співвідносити їх з цілісною твору.
Тому, на думку вихователя, з молодшими дітьми доречно проводити роботу впродовж дня або декількох днів у системі міні-занять відповідно до теми місяця і тижня.
Тема міні – заняття пов’язана з темами попередніх міні – занять:
- «Чекаємо в гості сонечко» (розучування заклички «Вийди, вийди, сонечко»)
- «Зустріч з хмаринками»
- «Пригріло сонечко – розквітла квіточка»
- «Хто, хто в травичці живе».
- «Хто, хто в травичці росте»
- «Куди поспішають струмочки».
- «Кумедний, жовтий клубочок»(спостереження за курчатком)
Тобто, по кожному окремому елементу проводить окремі міні – заняття.
Одним із варіантів міні – занять із використанням поетичних творів для дітей старшого дошкільного віку можуть бути заняття “Слухаю, уявляю, малюю”. Цей вид заняття дає змогу поєднати різні види дитячої творчості. Організовує мовленнєву роботу так, щоб допомогти дітям через сприймання виразних мовних образів вірша відчути, відтворити яскраву мальовничу картину природи.
Оживити хід заняття допомагають різноманітні творчі завдання та вправи:
- словесне малювання окремих епізодів чи картин природи;
- вправи типу «Уяви, що ти опинився…», «А в мене, в тебе, в нас…» (аналогії з особистим досвідом), «Заплющ очі та уяви собі, який має вигляд…»;
- лексичні вправи на добір до заданого слова означень, порівнянь; пояснення значення метафоричних, фразеологічних висловлювань.
Часто буває так, що одне заняття логічно випливає із іншого за бажанням самих дітей. Наприклад: під час тематичного циклу«Ходить осінь по діброві» ми здійснили екскурсію до осіннього яру, що знаходиться неподалік від нашого садочка. Спостерігали за витівками тітоньки Осені, милувалися різнокольоровими деревами, кущами, розглядали суху, пожовклу траву. Хтось із дітей пожалкував, що скоро настане зима, випаде сніг, усе навколо буде білим, а такого різнобарв’я вже не буде. І вихователь запитала у дітей:
- Чи могли б ми для себе продовжити цю осінню казку? Як ?
Діти:
Можна сфотографувати.
- Але у нас немає фотоапарата.
Діти:
- Намалюємо!
І на наступному занятті вони малювали «Осінь у нашому яру». З яким бажанням і старанністю діти зображували дерева та кущі, вимальовуючи листячко жовтого, червоного, коричневого,оранжевого кольорів! Усі роботи вийшли дуже гарними, бо були наповнені позитивними емоціями. А педагог з легкістю виконала свою навчальну мету: збагатити словник дітей прикметниками, ввести їх в активний словник (осінь — кольорова, різнобарвна, весела, красива, свіжа, барвиста. Діти запам’ятали ці слова, бо для цього були включені всі аналізатори: слухові (вони слухали осінь, читали вірш «Тихо осінь ходить гаєм»), зорові (розглядали листочки, дерева, травичку), тактильні (пробували на дотик), рухові (відтворювали рухами, як летять, кружляють, падають додолу листочки) — і все це відтворили у своїх малюнках.
Поради до організації таких занять: учасників заняття має бути не більше чотирьох; під час заняття вихователь заохочує дітей послухати вірш, разом з дітьми обговорює його образний зміст, милується красою слова, пропонує намалювати те, що кожен уявив собі під час слухання. На перших етапах навчання даю поради, що можна відобразити в малюнку, а пізніше дитина сама знаходить відповідні засоби вираження своїх почуттів, емоційного стану, уявлень.
Серед загальновідомих дидактичних вимог до заняття виокремлює такі:
- заняття має дарувати дітям емоційне задоволення, що досягається створенням комфортних умов життєдіяльності та розвивального мовленнєвого середовища з використанням жартів, гумору, прислів’їв, приказок. Настрій вихователя, його доброзичливість, щирість винятково позитивно впливають на дітей;
- основний критерій оцінювання – зусилля, яких доклала дитина для досягнення мети;
- ретельна підготовка міні – занять: чіткість завдань, добір наочного матеріалу, який би зацікавив дітей та був ефективний;
- оптимальна інтенсивність навантаження. Варто добирати такі завдання, які були б водночас і доступні, й вимагали певних інтелектуальних зусиль;
- виховний характер міні – занять. Процес індивідуального засвоєння рідної мови, її мелодійності, яскравості виховує у дітей інтерес, повагу і любов до рідних і близьких людей, до свого краю, до своєї культури;
- уникнення змагальності у мовленнєвій діяльності (на зразок: хто більше назве, швидше пригадає, виразніше розкаже, краще перекаже тощо). Не всі діти, та й дорослі, вміють вигравати та програвати. Як правило, змагальний характер не дарує дітям ні задоволення, ні користі; активізація мовленнєвих дій у різних варіантах: роздумувати, слухати, порівнювати, зіставляти, переконувати, доводити, аргументувати, агітувати – так формується навичка суспільної мовленнєвої поведінки. Активність проявляється не лише в тому, що дитина відповідає на запитання, а й у тому, що вона готова проговорювати, відстоювати свою думку. Цьому сприяють запитання різної складності, конструкції, змістового наповнення, що спонукають до відповіді – роздуму, відповіді – заперечення.
Нові коментарі