Ця тема є актуальною для наших дитячих садків, бо все ще простежується тенденція до жорсткої регламентації поведінки дитини в такі режимні моменти, як годування, переодягання, вкладання спати, туалет. Особливо це стосується ще зовсім маленьких дітей, які ще не володіють навичками самообслуговування. Необхідність дотримання режиму часто спонукає педагогів до авторитарного стилю взаємодії з дітьми, нав’язування своєї волі.
Організатори тренінгу: завідувач, методист, психолог.
Учасники – педагоги груп немовлят і раннього віку, батьки.
Ведучим може бути методист або психолог.
У процесі підготовки тренінгу рекомендуємо ведучому ознайомитися з главами «Режим дня вашої дитини», «Навички самообслуговування», «Витоки особистості» у книжці «Психологія вашого немовляти».
Сценарій тренінгу
1-й етап. Виявлення труднощів в режимних моментах та їх причини
Ведучий пропонує учасникам групи визначити проблеми, з якими вони стикаються при проведенні режимних процедур з маленькими дітьми. Всі висловлювання він записує на дошці або на папері, групуючи їх за видами режимних моментів. Це можуть бути:
- у ситуації годування: дитина відмовляється від прийому їжі або будь-якого її виду; дитина не хоче користуватися прибором; дитина грається під час їди тощо;
- у ситуації сповивання, переодягання: дитина не любить переодягатися, плаче; дитина пручається, знімає шапку, відштовхує дорослого; дитина капризує, вимагає інший одяг тощо;
- у ситуації вкладання спати: дитина відмовляється лягати в ліжко, капризує, підводиться; дитина довго не засинає, кличе маму, вимагає гратися, читати; дитина важко засинає і важко просинається; дитина рано прокидається і заважає іншим дітям тощо;
- при здійсненні туалету: дитина відмовляється сідати на гррщик; дитина не проситься на горщик; дитина не любить вмиватися, зачісуватися, чистити зуби тощо.
На замітку ведучому. Якщо групі складно виявляти і формулювати проблемні ситуації, ведучий має доповнити перелік виділених труднощів так, щоб були охоплені всі режимні моменти.
Потім ведучий пропонує групі обрати кілька найтиповіших проблемних ситуацій з кожного режимного моменту (годування, переодягання тощо) і обговорити причини, з яких вони можуть виникнути. Як приклад розглянемо ситуацію «однорічна дитина не любить вмиватися». Ведучий ділить дошку (або аркуш паперу) на дві частини і ліворуч виписує інтерпретацію причини труднощів, які виникли.
У лівій колонці можуть опинитися такі висловлювання, як:
- дитина розпещена в сім’ї, її не привчили до дисципліни;
- у дитини непокірний характер;
- дитина «вередує»;
- дитина боїться води;
- ніхто з дітей не любить вмиватися, їх слід до цього привчати;
- дитина капризує і пручається, тому що хоче привернути до себе увагу дорослого тощо.
Потім ведучий пропонує групі описати почуття і переживання дитини під час проведення цього режимного моменту і записує висловлювання у правій колонці.
На замітку ведучому. Заповнення правої колонки може викликати утруднення в учасників тренінгу. Завдання ведучого – допомогти учасникам групи стати в позицію дитини і побачити психологічний смисл проблеми, яка виникла.
У результаті в правій колонці можуть опинитися такі висловлювання:
- дитині неприємно відчуття холодної води, потрапляння води за комір;
- дитині боляче від потрапляння мила в очі або в ніс;
- дитині важко дихати у процесі вмивання;
- дитину дратує неделікатне доторкання до обличчя, різкі рухи руки дорогого.
Ведучий підводить учасників групи до розуміння того, що небажання дитини умиватися мотивоване ЇЇ негативними переживаннями, з якими їй важко впоратися і які вона не може висловити словами. Ці природні переживання не є наслідком «розпещеності», «шкідливості», недисциплінованості дитини, а служать сигналами дорослому про дискомфорт, емоційне неблагополуччя. яке дитина відчуває. Аналогічним способом аналізуються проблемні ситуації, які виникають під час проведення інших режимних процедур.
На замітку ведучому. Варто мати на увазі, що відмова дитини від виконання будь-яких режимних процедур найчастіше пов’язана із супутніми негативними відчуттями (холодний горщик, незручна поза, незвично тверда їжа, незручний одяг тощо) і переживаннями, викликаними неделікатним поводженням дорослого (придушенням прагнення до самостійності, перериванням цікавих занять, не врахуванням індивідуального темпу діяльності тощо).
Потім перед групою ставиться завдання пошуку способів дозволу проблем, що постали.
2-й етап. Аналіз способів розв’язання проблем, які постали
Ведучий пропонує учасникам тренінгу перелічити можливі способи розв’язання складних ситуацій і при здійсненні режимних моментів, залучаючи не лише власний досвід. а й досвід своїх родичів, знайомих, приклади з літератури щодо виховання дітей дитячого й раннього віку, записує висловлювання на дошці.
Потім ведучий пропонує оцінити ефективність кожного із запропонованих способів з погляду зручності дорослого і з погляду переживань дитини.
На замітку ведучому. Серед способів, які не наводилися, можуть опинитися як авторитарні, так і особистісно орієнтовні. Якщо групі складно виділити особистісно орієнтовані способи розв’язання проблем, пов’язаних із режимними моментами, ведучий доповнює перелік так, щоб до нього були включені таю способи, як:
- включення режимної процедури в гру;
- перемикання уваги дитини;
- надання права вибору (їжі, одягу тощо);
- використання подібних пісень, віршів, розповідей;
- заохочення самостійності дитини;
- стеження за темпом її дій;
- ласкаві вмовляння тощо.
Варто підвести учасників групи до розуміння того, що такі способи, як примус, загроза, заборони, покарання, можуть виявитися ефективними з погляду дорослого, однак з погляду переживань дитини, всі вони викликають емоційний дискомфорт, образу, переляк, недовіру дорослому.
Такі способи, як включення режимної процедури до гри, перемикання уваги дитини, надання їй права вибору (їжі, одягу тощо), використання подібних пісеньок, віршиків, розповідей, заохочення самостійності дитини, стеження за темпом її дій, ласкаві вмовляння тощо вимагають від дорослого особливих зусиль, терпіння і творчого підходу.
Вони дозволяють дитині випробовувати позитивні емоції, почуття впевненості, довіри дорослому, сприяють розвитку її самостійності.
Потім ведучий ставить перед групою запитання: як організувати проведення режимної процедури, з огляду на переживання дитини. не викликаючи ЇЇ пручання і не наносячи Ти емоціонального збитку?
3-й етап. Навчання прийомів особистісно орієнтованої взаємодії
На цьому етапі ведучий, орієнтуючись на віковий склад вихованців дитячого садка, а також на рівень підготовки педагогів і батьків, організовує заняття, спрямовані на навчання прийомів особистісно орієнтованої взаємодії дорослого з дитиною в процесі проведення режимних моментів.
Вони можуть включати лекційну частину, спільне обговорення, розігрування заздалегідь розроблених сценаріїв з організації годування, сповивання, переодягання, вкладання спати, привчання до навичок охайності і самообслуговування дітей різного віку.
На замітку ведучому. Важливо звернути увагу групи на те, що характер взаємодії з дитиною в процесі режимних моментів уже з перших днів життя впливають на особистісний розвиток та її психічне здоров’я.
У міру потреби ведучий розповідає про можливі негативні наслідки примусових способів годування, купання, міцного сповивання (порушення сну).
Нові коментарі