Заняття з елементами тренінгу для педагогів “Вплив установок та стереотипів на особистість педагога”

МЕТА: усвідомлення впливу установок та стереотипів на особистість педагога, його професійну діяльність.

ЗАВДАННЯ:

• підвищити психологічну компетентність педагогів;
• виявити і корегувати неадаптивні стереотипи професійної діяльності;
• визначити й усвідомити свої стереотипи;
• розвивати командну взаємодію;
• оволодіти навичками спілкування.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вправа «Привітання»

Мета: створення доброзичливої атмосфери під час роботи.

Практичний психолог пропонує учасникам утворити коло. Потім він у довільному порядку роздає їм бланки із варіантами незакінчених речень. Завдання полягає в тому, щоб кожен із педагогів продовжив речення так, щоб воно характеризувало його колегу праворуч.

Практичний психолог також бере участь у вправі. Його завдання — продовжити речення, користуючись стереотипними уявленнями. Наприклад, «Якби мій колега був французом, то його манери були б галантними».

Варіанти незакінчених речень:

Якби мій колега був начальником, то його зовнішній вигляд був би…

Якби мій колега був фотомоделлю, то його сімейний стан був би…

Якби мій колега був байкером, то його улюбленим напоєм був би…

Якби мій колега був художником, то його зовнішній вигляд був би…

Якби мій колега був танцюристом, то його постава була б…

Якби мій колега був італійцем, то його темперамент був би…

Якби мій колега був військовим, то його мовлення було б…

Якби мій колега був перукарем, то його зачіска була б…

Вправа «Мої очікування»

Мета: осмислення кожним учасником своїх очікувань від заняття.

Практичний психолог пропонує учасникам кожному по черзі розповісти про свої очікування від заняття та побажання, які виникають щодо цього.

Формулювання та затвердження правил роботи

Мета:

• формування єдиного робочого простору;
• створення та затвердження правил поведінки під час заняття.

Практичний психолог пропонує групі у формі відкритої дискусії сформулювати правила роботи. Затверджені правила він записує на фліпчарті.

Вправа «Який я?»

Мета: усвідомлення впливу установок та стереотипів на поведінку, на уявлення про оточення та про себе.

Педагогів об’єднують у дві групи. Одна група отримує фотокартку людини так, щоб інша група не бачила її. Практичний психолог повідомляє, що на фото — злочинець, серб Міті Іштван, і пропонує описати цю людину за такими характеристиками:

• характер;
• поведінка;
• манера спілкування;
• сімейний стан;
• освіта;
• шкідливі звички;
• ставлення оточення до людини.

Іншій групі учасників практичний психолог показує те саме зображення, кажучи, що на ньому — відомий дитячий лікар, угорець Горан Заріч. І також пропонує описати його за такими самими пунктами.

Після складання описів, обидві групи педагогів по черзі озвучують їх, не називаючи професії чи імені людини. Потім практичний психолог показує обом групам фотокартки осіб, яких вони описували, і педагоги дізнаються, що це одна й та сама людина.

Зворотний зв’язок:

• Чи збігаються описи?
• Чому описи однієї людини виявилися різними?
• Що найбільше вплинуло на створення опису?
• Які люди найбільше впливають на формування уявлень про себе та оточення?
• Які ви знаєте установки та стереотипні уявлення? (Відповіді записують на фліпчарті).
• Повернімося до вправи «Привітання». Чому більшість закінчень речень були стереотипні?
• Що заважало продовжити речення по-іншому?
• Чи зважали ви на те, хто з колег стояв праворуч?

Вправа «Які емоції відчуває персонаж?»

Практичний психолог: тож на ваші описи вплинула установка про те, ким є людина на фотокартці. Не існує об’єктивних чинників — усі вони особистісно забарвлені, оскільки ми живемо в суспільстві, де так чи інакше прислухаємося до оточення. Від-так установка має вплив на наші уявлення про себе та інших, про добро і зло. Усе життя людини минає під впливом установок. Деякі з них ми створюємо самостійно, інші формують наші батьки, учителі, друзі.

Інформаційне повідомлення

Установка — психологічний стан схильності суб’єкта до певного виду активності в певній ситуації.  По-іншому цей внутрішній стан готовності людини до дії, що передує поведінці. Установка формується на основі попереднього соціально-психологічного досвіду. Вона діє на усвідомленому та неусвідомлюваному рівнях: здійснює регулятивну функцію поведінки людини. Установка визначає стійку, послідовну поведінку в разі зміни ситуацій; звільняє суб’єкт від необхідності приймати рішення та довільно контролювати поведінку в типових ситуаціях; може зумовлювати інертність дій і гальмувати пристосування до нових ситуацій, що зумовлюють зміну програми поведінки.

На міцність зв’язку між установкою і поведінкою людини впливають такі чинники:

• ситуаційні (наприклад, функціонування соціальних норм, обмежений час тощо);
• якість самих установок (наприклад, їхня сила, важливість);
• особистісні (наприклад, самоконтроль).

Важливість установки для людини визначають такі чинники:

• власні інтереси — що більше зацікавлена людина, то для неї важливіша установка;
• соціальна ідентифікація — що сильніша група, до складу якої входить людина з певною установкою, то важливіша ця установка;
• ціннісна релевантність — що більше установка пов’язана з особистісними цінностями людини, то вона важливіша.

Тож взаємозв’язок установки з основними соціальними й індивідуальними потребами, цінностями підвищує рівень її важливості.

Індивідуальні розбіжності також впливають на зв’язок між установками та поведінкою: він сильніший в одних людей і слабший в інших. Тому установки дають змогу прогнозувати поведінку людей із низьким рівнем самоконтролю, оскільки такі люди використовують свої установки як важливі регулятори власної поведінки. І навпаки, цей зв’язок виявляється слабшим у людей із високим рівнем самоконтролю.

Поняття установки тісно пов’язане зі стереотипами. Стереотипи є спрощеними, попередньо сформованими уявленнями про світ, традиційними способами мислення, сприймання і діяльності людини, ригідними кодами-знаннями, які застосовують у «готовому» вигляді. У педагога закономірно виникають труднощі, пов’язані із невідповідністю соціальних вимог наявним педагогічним стереотипам. Тобто не стереотипи змінюють відповідно до нових реалій, а, навпаки, до нових умов добирають попередньо сформовані стереотипи.

Педагогічні стереотипи — це когнітивні або афективні еталони, на які орієнтується педагог під час своєї професійної діяльності. Із-поміж них виокремлюють стереотипи мислення, емоцій, реакцій, поведінки тощо. На певному етапі педагогічні стереотипи дають молодому спеціалісту можливість швидко зорієнтуватися в різних ситуаціях, проводити діяльність у реальних освітніх умовах.

Зазвичай складна діяльність не обходиться без системи стандартів та механічної реалізації, але коли парадигма застаріває, то стереотипи, що їй відповідали, стають істотними перепонами та гальмують оновлення практики. Педагогічні стереотипи є стійкими утвореннями. Стереотипне мислення і відповідна поведінка педагога не дають йому можливості реалізовувати творчу діяльність, оскільки алгоритмічний підхід до її здійснення не притаманний дошкільній освіті.

Педагогічні стереотипи тісно пов’язані з плануванням, алгоритмічним підходом і механічністю професійної діяльності. Основними ознаками стереотипу є такі:

• спрощення — орієнтування на мінімум, на примітивні конструкції, неможливість діяти варіативно з великою кількістю складних об’єктів;
• типізація — процес створення моделей, конструкцій на основі спільних характеристик, стандартизація навколишнього світу. Стереотип застосовують так, щоб не він відповідав реальності, а для реальності добирають відповідний стереотип;
• несвідомість — відсутність критичного сприйняття щоденних дій, пов’язаних зі стереотипами, тобто відсутність рефлексії;
• ригідність – неготовність змінювати програму дій залежно від нових мотиваційних вимог; відсутність модифікації стереотипів.

«Мозковий штурм» «Як позбавитися стереотипів та установок?»

Мета: спонукання педагогів до пошуку власних способів позбавлення від стереотипів та установок.

Педагогів об’єднують у дві групи і пропонують їм розробити способи подолання установок та стереотипів. Кожна група записує на ватмані розроблені нею способи. Потім ватмани обох груп розміщують на фліпчарті й учасники по черзі презентують свої записи.

За потреби практичний психолог доповнює способи боротьби зі стереотипами та установками, представлені педагогами, пропонує їм інші варіанти.

Практичний психолог:

Подолати установки та стереотипи дає змогу метод порівняння. Він зовсім не складний, адже й саме стереотипне мислення — доволі примітивне. Метод полягає в тому, щоб порівнювати несприятливу ситуації з іншою, більш негативною, яка гіпотетично могла б статися. Це не розв’язує проблему, але значно знижує негативний ефект полярного мислення.

Подолати стереотипи щодо необгрунтованих очікувань допоможе «дитяче» сприймання. Адже діти настільки відкриті, що сприймають усе таким, яким воно є: наприклад, до дорослих вони ставляться незалежно від їхнього матеріального становища, професії та успішного/негативного досвіду. Тож спробуйте «приміряти» на себе модель дитячого мислення — будьте відкриті до всього і робіть висновки про людину лише після того як поспілкуєтеся з нею, а не грунтуючись на своїх суб’єктивних
уявленнях про те, якою вона є. Щоразу, коли ви впіймали себе на очікуваннях, запитайте себе: «На чому грунтуються мої очікування у цій ситуації — на реальних передумовах чи на моєму бажанні отримати щось?», «Чи не створюю я сам обставини,
що ускладнюють здійснення моїх очікувань?», «Чи розуміють люди, чого я від них чекаю і чому відчуваю роздратування, якщо мої очікування не справджуються?».

Підсумкові запитання для обговорення:

• Чого ви навчилися на занятті?
• Над чим ви розмірковуєте після заняття?
• За що ви вдячні учасникам?
• Що вам не сподобалося? Що вам заважало?
• Які вправи ви виконали б іще раз?

.